Неподарована квiтка

Я відчувала  особливе піднесення ще з раннього ранку, адже сьогодні не лише короткий день - п'ятниця, - але й переддень жіночого свята - 8 березня. У передчутті приємних несподіванок від нечисленних, але дуже пристойних представників чоловічої статі, які завжди робили жвавішим життя переважно жіночого колективу нашого офісу, я із радістю поспішала на роботу. Новенька блузка і особливо ретельно зроблений макіяж робили настрій ще святковішим.

На роботу мене взяли кілька місяців тому, але я швидко призвичаїлася до нових колег, які досить приязно  сприйняли мене. На Новий рік я, як і кожен співробітник нашого офісу, отримала в подарунок миленьку статуеточку від шефа, і була рада потеревенити з новими знайомими під акомпанемент бульбашок повітря, які раз-по-раз із тихим шерхотом лускали у прозорих пластикових склянках, коли ми символічно проводжали старий рік.

Напевне, чоловіки сьогодні також куплять шампанське і тортик, та ще й подарують усім жінкам квіточки. Адже яке ж весняне свято без квітів? Цікаво, які квіти це будуть? Ось біля метро продають тюльпани, які туляться один до одного у величезних відрах. Тут і  романтичні рожеві голівки, і закохані червоні, і замислені жовті, і зверхні бузкові, і наївні білі... І горді великі, і скромні маленькі, і пихаті оксамитові, і спокусливі відкриті, і цнотливі нерозквітлі... Тюльпан - це ніби символ свята, що може з легкістю надати будь-якій кімнаті незрівнянного аромату весни, хоч сам і не має запаху. На підвіконні біля мого робочого місця стоїть невеличка кришталева вазочка, яка ідеально пасуватиме до тюльпанів. І весь робочий день я дивитимуся на подаровані тюльпани і радітиму прийдешній весні. А після роботи я обов'язково заберу квіти додому і поставлю на поличці у передпокої, і вся квартира вмить задихає по-весняному.

От я все про тюльпани та про тюльпани... А якщо мої колеги вирішать не бути банальними і подарують квіточки у горщику?  Напевне, це недешевий подарунок, але ж які вони гарні, ці живі весняні першоцвіти! Здається, ще зовсім сонні біленькі голівки підсніжників із  тонесенькими зеленавими стрічечками на скронях у легесеньких зелених суконьках, мов справжнісінькі балерини, що  на мить завмерли, немов дозволяючи недовго помилуватися ними.  Або замріяні крокуси... Хіба можна залишатися байдужою, коли бачиш малесенький шматочок справжнього сонця, перетворений найвправнішим майстром у тендітні яскравожовті пелюстки на салатовому стеблі? А яким же теплим світлом сяють білі крокуси, на яких вправний пензлик залишив тонесенькі фіолетові рисочки напівпрозорою акварельною фарбою! От тільки як я буду нести це тендітне диво додому? Мені ж потрібно їхати в годину пік, і я навряд зможу зберегти ніжні пелюстки неушкодженими в натовпі людей, які поспішають додому. Напевне, варто виїжджати трішки пізніше, та ще й їхати  одну зупинку в протилежну сторону, щоб зайняти зручне місце у вагоні метро, де точно ніхто не зможе якимось необережним рухом пошкодити мою весняну квіточку.

Радісний настрій в мене почав випаровуватися вже після обідньої перерви, коли жоден із чоловіків навіть словом не обмовився про завтрашнє свято, я вже не кажу про відсутність солодощів або квітів. Хоча в мене ще жевріла надія на те, що жінок можуть привітати пізніше, перед закінченням робочого дня, я тихенько запитала в колеги, стіл якої стояв поруч із моїм, чому наші представники сильної статі нічого нам сьогодні не дарують. І от я отримала пояснення, що 8 березня відзначати в нашому офісі не прийнято, бо це свято - пережиток минулого, що існує набато краще свято - день матері, що не потрібно якихось особливих приводів для того, щоб подарувати жінці квіти...

У метро було людно, як завжди, але було очевидно, що сьогодні переддень жіночого свята, оскільки багато жінок радісно притискали до грудей ніжні букетики тюльпанів або тримали в руках яскраві подарункові пакети і пакетики, а чоловіки аж занадто поспішали поступатися місцем представницям прекрасної статі. Притиснувшись до зачинених дверей із незмінним написом "Не притулятися", я думала, що в цілому погоджуюся з аргументами тих, для кого завтрашній день - не свято, але чомусь мені дуже сумно, що мене сьогодні позбавили можливості отримати якусь весняну квіточку в подарунок. По-зимовому холодний вітер, безнадійна сірість навкруги, а тепер іще у моєму передпокої на поличці пустою вазою болить неподарована квітка...