Марiйка i сонячний зайчик

У дитинстві я дуже любила гратися із сонячними зайчиками. Коли день ясний, береш дзеркальце і наводиш комусь на обличчя. Скельце світить так, що очі аж примружуються. А ще з дітками сонечка можна потоваришувати. Як? Зараз розповім…
Посеред лісу, в невеличкій хатинці разом зі своєю бабусею жила дівчинка Марійка. Маленьку дзиґу вдома було не застати. Кожного ранку вона бігла до лісу збирати ягідки й рослини, гратися із звірятами.
Якось, гуляючи лісом, Марійка помітила на ожині сяючий клубочок. Це був сонячний зайчик. Він спав в ожині й прокинувся, почувши кроки. Малюк був настільки блискучий, що дівчинка аж примружилася.
- Ти хто? – запитала Марійка.
- Я – Зай! – відповів клубочок.
- Він підстрибнув і вмостився на кінчику носа малечі.
- Нічого собі! Ти вмієш літати?!
- Так, адже я сонячний зайчик, - відповів Зай і перестрибнув на ожину. 
Сонячного зайчика так розвеселив здивований вигляд Марійки, що він почав весело підстрибувати на гілочці. Дівчинка розсміялася. Вона раніше ніколи не зустрічала сонячних зайчиків.
- Ти такий гарний. Звідки ти?
Зай зробив таємничий вигляд і почав розповідати…
- Посеред Атлантичного океану, на самому екваторі, є острів. Він невеличкий і тому малопомітний. На ньому багато зелені й птахів, а з усіх сторін хлюпочеться океан. Там живуть маленькі і спритні сонячні зайчики: мої брати та сестри. Їх дуже-дуже багато.
Марійка слухала, затамувавши подих. 
- Коли поряд пропливають кораблі і люди дивляться на острів, - продовжив Зай, - то бачать мільйони блискучих цяточок, а океан навколо сяє від світла. Це мої братики і сестрички. Вони дуже рухливі і люблять бавитися.
Дівчинка захоплено дивилася на сонячний клубочок, вона уявляла собі цей чарівний острів.
- Ми, сонячні зайчики, - продовжив Зай, - дуже любимо подорожувати. Цього разу я летів на Північ. Туди, де багато снігу й білих ведмедів.
- А я ніде, крім свого лісу не була, - сумно опустила очі Марійка. - Бабуся старенька, а до сіл далеко.
- Не журися, - стрибнув на щічку дівчинці Зай. -  Я облетів цілий світ! Якщо хочеш, я буду прилітати до тебе в гості і розповідати про ті країни, де побував?
- Звісно, хочу! – Марійка так зраділа, що малюк зісковзнув зі щічки.
Друзі весело розсміялися.
- От і домовилися, - сказав Зай. – А зараз мені потрібно летіти.
Сонячний клубочок погладив дівчинку по волоссі і, підморгнувши, додав:
- Я буду часто прилітати в гості.
З тих пір Марійка та Зай товаришують. Сонячний клубочок часто прилітає до дівчинки погостювати, і вони довго теревенять про всілякі цікавинки світу.   
Ось така історія. А тепер закривай оченята, і нехай тобі присниться острів сонячних зайчиків. На добраніч.