Хмари над Укра ною

Як над Україною хмари згуртувались,
Замість сонця ясного ворони зібрались.
В Україну-дівчину пазури встромляли,
Дзьобами кривавими її шматували.

Стогне, стогне дівчина, сльозьми умивається,
Деж ви мої братики, соколи-козаченьки?
Ви ж сини Богданові, з шаблями народжені,
Прийдіть, об"єднайтеся, борітесь і поборите!

Вітер сивий ті слова підхопив на крила
І поніс в далекий край, по лісах, по нивах.
З сходу та до західу, з півдня та на північ,
Від землі дівочій крик до небес долинув.

Б"ються, б"ються козаки, з ранку та до ночі,
За країну рідну, за сльози дівочі,
Б"ються, гинуть соколи, спина к спині стали,
І сміючись в очі смерті пісню заспівали.

І здригнулись вороги від залізной волі,
Між козаків янголи з"явилися в полі,
З списами й булавами встали із безодня,
Посміхнулись козаки: то "Небесна Сотня".


Рецензии