Треба цей біль виписувати,
Вірші лікують – знаю.
Буду його зализувати
Слиною, молочаєм.
Але з душі чим вивести
Ніжність твою іржаву?
Вже не чекаю милості,
Їдь у свою Варшаву.
Випалю, вирву, витрую
Спогади – як насіння.
Маю ще трохи віри я
В дивне моє спасіння.
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.