Вода стікала струменями вщент,
Над водограєм райдуга стояла.
Хотілося послухати іще
Це гуркотіння, музику провалля,
Вдихати повні груди темноти
І відчувати стримане дрижання,
Крізь сяйво райдужне, шугати вниз,
То водоспад життя мого страждання.
Солоні губи, присмак гіркоти,
Крізь всі жахи народиться бажання,
Люби мене, в розвихреннях світів,
Шугаючи, стискаючись в чеканні.
Бентежний гул мовчазних терпких днів,
І райдуга край самоти бездоння.
Вода стiкала струменями вщент...
© Copyright: Борис Смыковский, 2014
Свидетельство о публикации №214040502289
Свидетельство о публикации №214040502289
Рецензии