Крокуючи Майданом
Сьогодні, проходячи Майданом, я звернула увагу на одного чоловіка, який сидів неподалік переходу, але відокремлено від людей. Не змогла пройти мимо. Підійшла запитати, чи потрібна допомога. Він підняв обличчя, на якому ясно відображалось страждання і біль, долонями намагався прикрити заплакані очі. На вигляд йому років 50, худощавий, майже повністю сивий.
- Так, гадаю, що потрібна допомога, - відповів на моє запитання чоловік - ми перемогли і програли! Що ми програли!? В Верховній Раді ті ж самі обличчя. Я стояв на барикадах з самого початку, був в 31 сотні! За що ми боролись?
Він безпомічно зтискав тремтячі руки, очі були розгублені і червоні від напруги та сліз.... Я запропонувала пройти в центр психологічної допомоги і там, в більш затишному місці, поговорити. Людина покірно встала і дала себе повести. Було таке відчуття, що я веду малу безпорадну дитину. Ще декілька днів тому цей приємний і мужній чоловік відважно тримав оборону на лінії вогню, а тепер сам потребує допомоги. З усієї сили, він намагався обома руками натягнути комір куртки на обличчя, не дивлячись навіть на дорогу перед собою. Людині було вельми соромно...
Деякий час я ще спостерігала за тим, як слова відчаю пильно вислуховувала молода дівчина-психолог, потім до них приєднався лікар-психіатр....
І у мене самої навернулися сльози... Я зрозуміла, що кожен герой - насамперед людина, яка також часом боїться, страждає, впадає у відчай, відчуває холод і біль... Так, кожен герой- звичайна людина! Але не кожна людина - герой!
Свидетельство о публикации №214040700127
Психологічний стан тих, хто стояв на майдані,- як після війни - це депрессія. Жорстка, та дуже особлива, не побутова, до якої звикли багато людей.Треба працювати...
Щодо політичної ситуаціі на Україні...Сама колишня киянка, болісно все сприймаю...Знаю, що стояли за правду...але систему здолати за одну спробу - НЕ МОЖНА.
Ви пам ятаєте, як Моісей водив...І згадали про покоління...Це не наш метод...І, хочу звернути увагу на час. Зараз інша ера. Буде все інакше і скоріше.
Але цей переходний і важкий час треба вистояти всім українцям, не скорятися, триматися єдністю та, одночасно зростати духовно. Тут я маю на увазі відмову від християнської моралі та ролі церкви. Приходити до Бога, але без релігіі, без посередників.
Заппрошую до себе.http://www.proza.ru/2014/03/13/84 За цю статтю у мене видалили профіль, та була жорстка полеміка...на інших сайтах. Тут теж, але на іншій сторінці.
Процес іде дуже швидко. Це зрозуміло тільки проникливому внутрішньому зору...
Дякую за можливість оновити українській в моєму россійському просторі, який зараз в Криму.
Рада знайомству та запрошую до контакту.imirika@ukr.net
З повагою!
:-)
Мирика Родионова 11.04.2014 08:29 Заявить о нарушении
Янина Рожнятовская 18.04.2014 21:19 Заявить о нарушении
)☺♥
Мирика Родионова 18.04.2014 22:16 Заявить о нарушении