Крокуючи Майданом

 Стомилась.... ледве тримаюсь на ногах... але хочу поділитися невеличкою історією.
 Сьогодні, проходячи Майданом, я звернула увагу на одного чоловіка, який сидів неподалік переходу, але відокремлено від людей. Не змогла пройти мимо. Підійшла запитати, чи потрібна допомога. Він підняв обличчя, на якому ясно відображалось страждання і біль, долонями намагався прикрити заплакані очі. На вигляд йому років 50, худощавий, майже повністю сивий.
- Так, гадаю, що потрібна допомога, - відповів на моє запитання чоловік - ми перемогли і програли! Що ми програли!? В Верховній Раді ті ж самі обличчя. Я стояв на барикадах з самого початку, був в 31 сотні! За що ми боролись?
 Він безпомічно зтискав тремтячі руки, очі були розгублені і червоні від напруги та сліз.... Я запропонувала пройти в центр психологічної допомоги і там, в більш затишному місці, поговорити. Людина покірно встала і дала себе повести. Було таке відчуття, що я веду малу безпорадну дитину. Ще декілька днів тому цей приємний і мужній чоловік відважно тримав оборону на лінії вогню, а тепер сам потребує допомоги. З усієї сили, він намагався обома руками натягнути комір куртки на обличчя, не дивлячись навіть на дорогу перед собою. Людині було вельми соромно...
Деякий час я ще спостерігала за тим, як слова відчаю пильно вислуховувала молода дівчина-психолог, потім до них приєднався лікар-психіатр....
 І у мене самої навернулися сльози... Я зрозуміла, що кожен герой - насамперед людина, яка також часом боїться, страждає, впадає у відчай, відчуває холод і біль... Так, кожен герой- звичайна людина! Але не кожна людина - герой!


Рецензии
Зворушливий випадок. Гадаю, що він далеко не єдиний. Ви майстерно намалювали картину.
Психологічний стан тих, хто стояв на майдані,- як після війни - це депрессія. Жорстка, та дуже особлива, не побутова, до якої звикли багато людей.Треба працювати...
Щодо політичної ситуаціі на Україні...Сама колишня киянка, болісно все сприймаю...Знаю, що стояли за правду...але систему здолати за одну спробу - НЕ МОЖНА.
Ви пам ятаєте, як Моісей водив...І згадали про покоління...Це не наш метод...І, хочу звернути увагу на час. Зараз інша ера. Буде все інакше і скоріше.

Але цей переходний і важкий час треба вистояти всім українцям, не скорятися, триматися єдністю та, одночасно зростати духовно. Тут я маю на увазі відмову від християнської моралі та ролі церкви. Приходити до Бога, але без релігіі, без посередників.
Заппрошую до себе.http://www.proza.ru/2014/03/13/84 За цю статтю у мене видалили профіль, та була жорстка полеміка...на інших сайтах. Тут теж, але на іншій сторінці.
Процес іде дуже швидко. Це зрозуміло тільки проникливому внутрішньому зору...

Дякую за можливість оновити українській в моєму россійському просторі, який зараз в Криму.
Рада знайомству та запрошую до контакту.imirika@ukr.net
З повагою!
:-)

Мирика Родионова   11.04.2014 08:29     Заявить о нарушении
Благодарю, Мирика, за такой емкий отклик! Верю, что это еще не конец, не зря вся Украина молится! Спасибо за статью. Важный взгляд изнутри!Думаю, что сейчас действительно идет больше духовная война, нежели геополитическая. Выстоим, продержимся и праздновать победу будем вместе!

Янина Рожнятовская   18.04.2014 21:19   Заявить о нарушении
Янина, скину материалы - дай контакт на почту - адрес выше.
)☺♥

Мирика Родионова   18.04.2014 22:16   Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.