Казка про козакiв в та золоту рибку

(На украинском и русском языках)


"Сказка ложь, да в ней намек,
Добру молодцу урок".
А.С. Пушкин

Жив собі на світі добрий козак. І так трапилося, що піймав він золоту рибку, але була то хоч і справжня золота рибка, але... якась дуже хитромудра, бо замість того, щоб виконувати три бажання, як в казці писано, промовила чоловічім голосом слідуюче:
- Знаю, козаче, все я про тебе і знаю також, що гризе та з'їдає тебе заздрість, та ненависть до сусіда більш вдалого за тебе і  мрієш таємно вдень і вночі, яку б шкоду йому учінити, а придумати не можеш, тільки марно мізки сушиш, бо сили в тебе менше, ніж у сусіда, хата в нього краща за твою, скарба більше, і жінка красуня, молодша від твоєї буде.
Здивувався добрий козак.
- Звідкіля, - каже - ти, клята риба, все це знаєш і чому базікаєш вголос мої думки таємні? Чи може на сковороду захотіла? Так я тебе засмажу, щоб не базікала!
- Не поспішай, козаче, - відповідає рибка, - засмажити мене завжди встигнеш. Послухай краще. Виконаю одне твоє бажання щодо тебе, або сусіда твого, але з умовою.
Зрадів хлопець і вже хотів погодитися на будь-які умови, тільки б сусіду прикрість зробити, але рибка примусила все-таки вислухати її далі.
- Яку гидоту сусіду не вигадаєш, виконаю, але сам вдвічі більш отримаєш. А якщо собі дещо корисне побажаєш, сусід вдвічі більш отримає.
Задумався козак... Почухав потилицю... Оце так рибка... Оце так завдання... Поміркував і не був би він справжнім козаком, якби не придумав, яку максимальну користь від рибки отримати. Прикрість сусіду страшнувато стало робить, бо не всі ще мізки горілка отруїла, а собі щось вигадати - не буде щастя, якщо в сусіда вдвічі більше стане... Яке ж то, трясця його матері, щастя?
Засмажив козак рибку на соняшниковій олії та з'їв її з великим задоволенням  і такою вона йому смачною здалася, ніби і не їв ніколи смажених золотих рибок.
А мораль цієї байки слідуюча. Не треба бути дуже хитромудрим, якщо не хочеш, щоб тебе засмажили добрі люди. А якщо хтось для себе іншу мораль знайде, то нехай так воно і буде.

***
А був у нашого козака колись ще один знайомий. Кажуть, що йому теж пощастило спіймати золоту рибку (у їхньому сільському ставку цілий косяк тих рибок плавав), але дуже жорстоко з ним обійшлася доля, бо не подолав він свої бажання та й загадав, щоб у сусіда хата згоріла. Спочатку вона таки згоріла, але сусід збудував нову, ще кращу за першу, трьох поверхову, а в знайомого і хата згоріла, і собака здох, бо свинини смаженої об'ївся, коли на пожежі всі свині учаділи, і жінка коростою від нервів покрилася. Прийшлося бідоласі викопати землянку і жити там з сім'єю пошти рік, поки сусід не зглянувся та й не дав грошей на нову хату. Він же не знав про золоту рибку, а то б не дав нещасному ні копійки. Бідолага гроші взяв, але добрих почуттів до сусіда не відчув і совість йому нічого не підказала, а перше, про що він подумав, це як би гроші назад не вертати.
І на що тільки таким дурням рибки дістаються, які виконують їхні дурні бажання... Я не знаю...


Перевод:

СКАЗКА ПРО КАЗАКОВ И ЗОЛОТУЮ РЫБКУ.
Жил на свете добрый казак. И так случилось, что поймал он золотую рыбку, которая хоть и была настоящей, но какой-то уж слишком хитромудрой, потому что вместо того, чтобы выполнять, как в сказке написано, три желания, промолвила человечьим голосом следующее:
- Знаю, казак, все я про тебя. И знаю также, что грызет и съедает тебя зависть и ненависть к соседу более удачливому, чем ты и мечтаешь тайно днем и ночью, какую бы западлянку ему сделать, а придумать не можешь, только мозги понапрасну сушишь, потому что силы у тебя поменьше, чем у соседа, дом у него - получше твоего, добра - тоже побольше, а жена - красавица и помоложе твоей жены будет.
Удивился добрый казак.
- Откуда, - говорит, - ты, проклятая рыба, все это знаешь и почему вслух болтаешь мои потайные мысли? Или может на сковороду захотела? Так я тебя зажарю, чтобы не болтала лишнего!
- Не спеши, казак, - отвечает рыбка, - зажарить меня всегда успеешь, лучше послушай, что я тебе скажу. Выполню я любое одно твое желание касаемое либо тебя самого, либо соседа твоего, но с условием.
Обрадовался парень и хотел было уже на любые условия соглашаться, чтобы соседу побыстрее досадить, но рыбка заставила выслушать ее дальше.
- Какую бы ты гадость соседу ни придумал, выполню, но сам ты в два раза больше получишь. А что бы ты ни пожелал себе хорошего - в два раза больше сосед получит.
Задумался казак. Почесал затылок. Ай да рыбка! Ай да заданьице! Подумал и не был бы он настоящим казаком, если бы не придумал, как извлечь из рыбки максимальную для себя пользу. Гадость соседу страшно стало делать, потому что не все еще мозги водкой отравлены, а себе что-то выгадать - не будет счастья, потому что у соседа в два раза больше будет. Какое же это счастье, едрена вошь?
Зажарил казак рыбку на подсолнечном масле и такой она ему вкусной показалась, как будто никогда в жизни и не ел никогда жареных золотых рыбок.
А мораль этой сказки следующая. Не нужно быть очень хитромудрым, если не хочешь, чтобы зажарили тебя добрые люди, как казак золотую рыбку. А ежели кто для себя другую мораль здесь увидит, значит и она, наверное, присутствует.

***
А был у нашего казака когда-то еще один знакомый. Говорят, что ему тоже повезло поймать золотую рыбку (  в их сельском пруду целый косяк этих рыбок плавал), но очень жестоко с ним обошлась судьба, потому что не поборол он своего желания и загадал, чтобы у соседа дом сгорел. Сначала дом все-таки сгорел, но сосед отстроил новый, еще лучше старого, трехэтажный, а у знакомого и дом сгорел, и пес издох, потому что свинины жареной объелся, когда на пожаре все свиньи от дыма угорели, и жена коростой от нервов покрылась. Пришлось бедняге выкопать землянку и жить там с семьей почти год, пока сосед не сжалился и не дал денег на новую хату. Он же не знал про золотую рыбку, а то бы не дал несчастному ни копейки. Бедняга деньги взял, но добрых чувств к соседу не испытал и совесть ему ничего не подсказала, а первое, о чем он подумал, это как бы деньги назад не возвращать.
И зачем только таким дуракам рыбки достаются, которые исполняют их глупые желания. Я не знаю.