Сила держави в сил народу!

    Виходячи на вулицю кожного дня ми бачимо безліч невідомих та відомих облич, спілкуємося та інколи запитуємо себе: «Хто ці люди, що навколо мене?", "чим я відрізняюся від них? та "що нас пов’язує?». Ми розуміємо, що пов’язувати може будь-що, починаючи з однакового кольору волосся та очей до спільного захоплення та місця проживання. Відрізняють нас звички, смаки, конституція тіла й особливості зовнішності, ДНК та щоденні думки. Але найважливіше – це спільність країни. Ми наче брати і сестри, що проживають в межах однієї оселі. Тільки нас набагато більше і рідні не тим, що тече кров у венах, а рідні душею, мовою, менталітетом, історією, звичаями та традиціями, любов’ю до власного дому, власної держави.
Але також існують тіні, які намагаються заважати нашому розвитку, вони малопомітні, але вони є і діють з видимою та відчутною вмілістю та хитрощами. Будь-яка протидія тіням зветься силою народу. Роки за роками ми боролися за власну незалежність і свободу, за те, щоб зватися однаково з тими хто є поруч, за право жити, а не існувати і ці роки перейшли в віки, адже сила не слабне, а бажання не зникне, як і наші вороги. Покоління за поколіннями народжуються та діти з юних літ підіймаються, аби не зникли формальні кордони нашої країни. І хоч не обираємо ми як батьків, так і країну, в якій народжуємось, але одразу отримуємо «щеплення» з відчуттям любові до тих, хто нас створив. А після, і в нас з’являються діти. Обираючи їм країну, ми створюємо умови для зростання і розвитку. Не відбиваймо ж бажання зватися українцями та пов’язати навіки життя з ненькою-Батьківщиною!

2010 рік