«На Майданi пил спадає»*,
Але розуму немає,
Скачуть, скачуть вислюки -
З глузду з’їхали вони?
Знову ворогiв шукає
Немовлят cкажених зграя…
Не бажають i не знають,
Що навкруги лани жадають
Ласкавих рук, ковток води;
За обрiй сонечко сiдає –
Чи вернеться сюди, хто знає,
У край розпусти та ганьби?..
Де знову «пся крев» брат на брата,
Как неразумных псов, стравил…
Не край вiтчизни – Україна,
А рiдна ненько – Русь єдина
Татар, хохлов та москалiв,
Де генiй не один спочив.
*- iз П.Тичини
Состояния II 1 Не край
© Copyright: Саловал, 2014
Свидетельство о публикации №214041401016
Свидетельство о публикации №214041401016
Рецензии