Слово - оружие

Голос мого мовчання
Важчає кожен день.
В душу кладе каміння
Розуму плач і щем.

Слово, на порох схоже,
Надто уже сухе.
Правда малює кулі,
Пісня малюнки рве.

Ще проростає пам'ять
Квітами до могил
І кулемет приносить
(В жовтих очницях – синь)

Дідо, безбожно сивий.
Буду стріляти? Ні?
Порох збираю в гільзу…
Слово – у чорний гнів.

Вставлю у піхви шаблю,
Гостру, неначе вірш,
Двері замкну і серце,
Вийду війні навстріч…

Що ж ми, війно, з тобою
Мусимо жити так?
Ти підповзаєш гадом,
Жалиш у спину… Я

Мушу тебе убити
В серці, у голові…
Вибач, але я перший
Шансу не дам тобі.

16.04.14


Переклад Анни Дудки (http://www.proza.ru/avtor/sireng)

Слово - оружие

Глас моего молчанья
С каждым днём тяжелей.
На сердце пали камни,
Плачет оно сильней.

Слово как взрыва вспышка,
Порох совсем сухой.
Правда рисует вышку,
Песня рисунки рвёт.

И прорастает память
Травами до могил
И пулемет прихватит
(В жёлтых глазницах – синь)

Дед, весь седой, как мысли.
Буду стрелять я? Нет?
Порох насыплю в гильзу…
Слово – в чёрнущий гнев.

В ножны верну я саблю,
Острую, как слова,
Двери запру и ставни,
Встречу войну сперва…

Что ж мы, война, с тобою
Схватимся, или как?
Ты подползёшь змеёю,
В спину ужалишь… Я

Должен тебя осилить
В сердце и в голове…
Я соберу все силы –
Шанса не дам тебе.