Contra spem spero! - перевод стиха Леси Украинки

Прочь,осенние хмурые мысли!
 Ведь теперь золотая весна!
 Неужели лишь в плаче и горе
 Пролетят молодые года?
 Нет,хочу я сквозь слёзы смеяться,
 Среди горестей весело петь,
 Без надежды надеяться буду,
 Буду жить! Прочь, печальная весть!
 На дороге посею я розы,
 Буду сеять я нежный ирис,
 Буду сеять цветы на морозе,
 Слёзы горькие падают вниз.
 И от слёз моих тихих,горячих
 Лёд растает,наступит весна.
 Расцветут моих горестей песни,
 Буду плакать от счастья и я!
 На крутую высокую гору
 Буду крест свой и камень нести,
 Не смотря ни на боль, ни на тяжесть,
 Буду петь, как изгнанник, в пути.
 В ночь бессонную, тихую, долгую
 Я звезду свою буду искать!
 Я найду! И та звёздочка ясная
 Станет грешную душу спасать.
 Да! Я буду сквозь слёзы смеяться,
 Прогоню прочь тяжелые сны,
 Без надежды надеяться буду,
 Буду жить!Прочь,печали мои!(2003)


 Оригинал

  Гетьте,думи,ви,хмари осінні!
 Тож тепер весна золота!
 Чи то так у жалю,в голосінні
 Проминуть молодії літа?
 Ні, я хочу кріз сльози сміятись,
 Серед лиха співати пісні,
 Без надії таки сподіватись,
 Жити хочу! Геть, думи сумні!
 Я на вбогім, сумнім перелозі
 Буду сіять барвисті квітки,
 Буду сіять квітки на морозі,
 Буду лить на них сльози гіркі.
 І від сліз тих гарячих розтане
 Та кора льодовая, міцна,
 Може, квіти зійдуть – і настане
 Ще й для мене весела весна.
 Я на гору круту крем’яную
 Буду камінь важкий підіймать
 І, несучи вагу ту страшную,
 Буду пісню веселу співать.
 В довгу, темную нічку невидну
 Не стулю ні на хвильку очей,
 Все шукатиму зірку провідну,
 Ясну владарку темних ночей.
 Так! я буду крізь сльози сміятись,
 Серед лиха співати пісні,
 Без надії таки сподіватись,
 Буду жити! Геть думи сумні!

 [2 травня 1890 p.]