Що вмie Cонце

ЩО  ВМІЄ  СОНЦЕ
   
   Хай казочка моя буде для вас, як шепіт закоханого, коли він каже: «Люба!»
   Стояв собі серед моря невеличкий острівець, і не було на ньому ніякого життя. Та одного разу прилетів сюди Птах. Він приніс у дзьобі дві зернини, кинув їх на землю та й полетів собі далі.
   Зернятка проросли, і були вони: одне  -  квітка будякова, а друге  - пшеничний колосочок.
   Потяглися вони до сонця і просили у нього, щоб дало їм тепло. Сонечко, слухаючи їхні благання, усміхалося само до себе: «Навіщо вони просять мене про те, що я й так залюбки роблю?»
   На друге літо розрослася будякова сім’я, розрослася й пшеничка. Тісно їм стало на острові, кожна рослина тяглася до сонця і просила світило покарати інших, а його врятувати.
   Дивлячись на це, Сонце всміхалося само до себе: «Навіщо вони просять мене зробити те, що я не вмію робити? Нехай прилітає той Птах і робить те, що вважатиме за потрібне». (Сила)