Впертий Король

ВПЕРТИЙ  КОРОЛЬ
   
  Хай моя казочка торкнеться вашого серця, як Баянові пальці-лебеді струн чарівних гусел.
   Одного короля дуже вже допікав лютий Змій, що жив у печері біля його королівства. Брав той Змій у нього данину красунями-дівчатами за спокій інших людей. А як не давав король, то палив геть чисто усе лютим вогнем.
   Одного разу проходив повз те королівство богатир-парубок. Прочув він про людську біду, пішов та вбив того Змія.
   Зраділи люди, кажуть своєму правителеві:
   - Вшануй парубка по-королівському. Дай йому золота скриню і видай за нього свою дочку.
   - Ні, - каже король, - ніколи цього не буде.
   - Чому?
   - Як же я можу породичатися із сіромахою? Тим більше, що його ніхто не просив вбивати Змія.
   Що тут скажеш? Пішов той парубок своєю дорогою. Та незабаром прилетів новий Змій і встановив ті ж самі порядки.
   Король знай твердить спересердя:
   - То не новий Змій прилетів, то отой богатир-парубок перекинувся на Змія, щоб нам допікати.
   - Та як таке може бути? - питали його.
   - А хіба ви не знаєте, - мовив король, - що душа вбитого Змія може переходити до людини? А як перейде, то людина вбирає в себе і всю його злість.
   Ой біда була б тому королівству, якби отой богатир, що вбив першого Змія, та не прочув, що новий Змій лютує на землі тій. Припинив він свою мандрівку, повернувся та вбив і другого Змія.
   - Нагороди парубка щедро. Віддай за нього свою дочку і пів королівства на додачу.
   - Ні, - каже король, - ніколи цього не буде.
   - Чому?
   - Віддам я йому пів королівства, а він згодом й усе забере. А як набридне йому моя дочка, то він і ваших дочок перескубе, наче той півень.
   Що тут скажеш? Пішов той парубок собі далі. Та незабаром прилетів третій Змій і встановив ті ж самі порядки.
   Кинулися люди до короля раду радити, а той, - хай земля йому буде пухом! - помер. А як помре правитель, то давай нового.
   Радились люди, кому б корону віддати, і вирішили одноголосно віддати її богатиреві.
   Прожогом кинулися гінці, відшукали парубка, почали благати його, щоб прийняв він королівство.
   І що ж? Погодився парубок. Надів на голову корону, взяв за дружину королівську дочку та пішов до печери і третього Змія згубив.
   Славили люди його богатирську вдачу, а Змії з того часу більше там не з’являлися.


Рецензии