Маргарета

Ця жінка померла у п’ятницю.
Перед самим Великоднем її поховають.
Виголошуючи слово прощання,
Священик буде казати про те,
Що як багато вона зробила для села та історії,
Для людей і гір,
У яких вони живуть і житимуть уже без неї,
Якщо не виїдуть у місто чи у Європу,
Хоча і у Америці наших уже багато…

Коли людину виправляв у останню путь отець Павло Мадяр
Чину святих отців Василіан,
То він обов’язково ще нагадував,
(Тихо, бо був репресованим,
І йому десь на Колимі видалили одну легеню),
Що наше життя – то билинка в руках Господа,
А весь наш світ – це маленька цятка на мапі України,
Яка губиться серед цивілізацій у всесвіті,
Але ми
Не губимося у ній.

Та отця Павла вже давно нема,
А той,
Хто стоятиме біля відкритої труни
І, дивлячись понад головами присутніх,
Наголосить на позитивному прикладі,
Який показувала небіжчиця дітям та онукам,
Учням, сусідам та усім, хто її знав,
Працюючи до останнього дня у свої вісімдесят з лишнім літ
На благо родини, держави і Бога,
У якого не вірила майже все своє життя,
Бо будувала комунізм.
І лише кілька останніх років…

Але,
Як би там не було
Плакатимуть біля труни усі.
І квітів буде багато,
І, можливо,
Вночі вона комусь насниться,
А на Великдень
Піде дощ.

18-19.04.14


Переклад Анни Дудки (http://www.proza.ru/avtor/sireng):

Маргарита

Эта женщина умерла в Великую Пятницу.
Перед самой Пасхой её похоронят.
Произнося слово прощания,
Священник будет говорить о том,
Как много она сделала для села и истории,
Для людей и гор,
В которых они живут и останутся жить уже без неё,
Если не уедут в город или в Европу,
Хотя и в Америке наших уже много…

Когда человека провожал в последний путь отец Василиан,
В миру Павел Мадяр,
То он обязательно еще напоминал,
(Тихо, потому что был репрессированным
И ему где-то на Колыме удалили одно легкое),
Что наша жизнь – это былинка в руках Господа,
А весь наш мир – это маленькая точка на карте Украины,
Которая теряется среди цивилизаций во Вселенной,
Но мы
Не теряемся в ней.

Но отца Павла давно уже нет,
А тот,
Кто будет стоять у открытого гроба
И, глядя поверх голов собравшихся,
Возгласит на положительном примере,
Какой являла покойница детям и внукам,
Ученикам, соседям и всем, кто её знал,
Работая до последнего дня в свои восемьдесят с лишним лет
На благо родины, державы и Бога,
В которого не верила почти всю свою жизнь,
Потому что строила коммунизм.
И лишь несколько последних лет…

Но,
Как бы там ни было,
Прослезятся у гроба все.
И цветов будет много,
И, возможно,
Ночью она кому-то приснится,
А на Пасху
Пройдет дождь.