і ніякі сили не зламають духу,
і ніякі люди, бо зазвичай
ми йдемо одною дорогою і за руку,
ми знаходимо мудрість. ти відшукай
бога там, де у нього не вірять, така природа,
а віру там, де на неї вже не чекають,
бо колись сказали, що наша нагорода-
не просто жити, а жити там, де кохають.
а як не віриш, то дихати вже надто пізно,
не влаштовуй викривленим долям карнавал,
не проси про ще одну можливість слізно,
бо тут кожен і так забагато сказав.
у полі воїн самотній, як зірка на світанку,
і як не моли, світанок настане,
а каменю, що кинеш, вирівнявши осанку,
будинком останнім холодне дно стане.
а як віриш - лети сріблястою, вічною ланню,
не шукаючи будь-де солодких втіх:
під кінець дороги за тонкою гранню
тільки любов, пам"ятай, врятує нас всіх.
любов
© Copyright: Ирина Манжос, 2014
Свидетельство о публикации №214042102022
Свидетельство о публикации №214042102022
Рецензии
