Старчиков притчi про Царство Боже

СТАРЧИКОВІ  ПРИТЧІ  ПРО  ЦАРСТВО  БОЖЕ
   
   Царство Боже подібне до благочестивого мужа, у якого дуже лайлива дружина, котра щодня шпетить його на чім світ стоїть і навіть наміряється бити його, а він, знай, все твердить: «Слава Богу, що ми побралися з любові». А в години, коли дружина його, сп’яніла від безмежної ніжності, тулиться до нього, щоб знайти з ним тілесну співзвучність, він каже: «Слава Тобі, Господи, що Ти вже скільки років не позбавляєш нас Своїх чар!»
   А ще Царство Небесне подібне до зеленого лісу, куди кожна людина, котра прагне істини, вважає за необхідне іти з сокирою, щоб рубати дерева. Але Царство Небесне – то єдиний ліс, в якому безглуздо рубати дерева, а коли прийдеш туди, треба жити так тихо, як миша або вуж.
   А ще Царство Небесне подібне до острова серед моря, якого не знайдеш на жодній мапі. Шукати його безглуздо, а от вийти човном у море край як треба. Як час настане, той човен до острова сам і пристане.
   А ще Царство Небесне подібне до пляшки старого вина. Чим довше воно пролежить в погрібнику, тим дужче вразить душу людини, що знайде його.
   А ще Царство Небесне подібне до найвеличнішого Свята, яке ніколи  не прийде одразу для всіх, ні як званий гість, ні як незваний.