Полоще вітер вицвілі знамена,
Каміння стін пилюкою січе.
Сльозяться очі. Чорні веретена
Повзуть в пустелю. Що чекати ще?
Далекий вершник курявою блима.
Ідуть край неба грози весняні.
Весь дивний світ
на півдні – за дверима,
Та далі, далі проблиски вогню
На інших баштах.
Серце – не покинеш,
Що прикипіло і вросло в стіну.
А ми – ще живі,
смертно, тоскно – живі!
Канюк кружляє, квилить в вишині…
Імперії і царства – сивим димом,
Над стінами з людей , сердець, вогнів.
Стiна
© Copyright: Борис Смыковский, 2014
Свидетельство о публикации №214042501893
Свидетельство о публикации №214042501893
Рецензии