Лiтаючий Ведмiдь

ЛІТАЮЧИЙ ВЕДМІДЬ
   
   Хай казочка моя, як дощова злива, допоможе вам здолати спекоту усіх ваших питань, народжених жахом перед Панною Вічності.
   В одному лісі всі звірі дуже боялися ведмедя, тому й порядки там були чемні. Та коли він залягав на зиму у барліг, в лісі діялось щось неймовірне. Звірі починали сваритися, гризтися, в усіх своїх негараздах звинувачуючи ведмедя.
   Прийшов якось до ведмедя чугайстер та й каже:
   – Справа в мене до тебе є, вельмиповажний.
   – Яка така справа?
   – Чи відомо тобі, які беззаконня чиняться лісовим товариством, коли ти вдаєшся до зимової сплячки?
   – Відомо, – каже ведмідь.
   – Тому я й прийшов, щоб запропонувати тобі вихід із цього становища.
   – Що саме?
   – Дай мені на той час, поки ти будеш спати, свою душу… Не поспішай відмовляти! Я ж не продати тебе її прошу – тільки взяти на певний час, доки мине зима. А навесні я тобі її поверну.
   – Припустимо, що я дам тобі свою душу. Що ти з нею робитимеш? Який в тому цнот?
   – Я буду всечасно ходити по лісу, – сказав біс. – Звірі, зачувши твій дух, смирнішатимуть, і тоді зима стане справжньою казкою, де панують лише мир і благодать.
   – А якщо не злякається хтось?
   – Як ти даси мені волю, то я усякого порушника спокою – живцем ковтатиму.
   – Добре, – погодився таки ведмідь, – бери. І душу мою бери, і волю.
   Минула зима. Усе сталося так, як казав лісовий чорт. Мав він права від ведмедя, володарював чесно, і тільки кілька разів карав порушників спокою. І другої зими все йшло як треба. Про це серед людей така помовка існує: який чорт ведмедем орав, такий в його й хліб їв.
   Що й казати, вдячний був ведмідь чугайстеру, тому й давав йому різні пільги.
   Але третьої зими скоїлось лихо: попався той біс у пастку лісничого.
   – Ой, чугайстере, що я з тобою зроблю! – радісно вигукнув лісничий, побачивши таке діло.
   – І що ж ти зі мною зробиш? – перелякано питається біс.
   – Зніму з тебе шкуру на барабан – от що.
   – Навіщо вона тобі? – почав благати його чорт. – Йбо, відпусти  мене, чоловіче добрий. Я ж чугайстер, живу в лісі, людям ніколи шкоди не робив і робити не буду.
   – Усе це гарно. Але яка мені з того користь?
   Тут чорт і каже:
   – Користь та ще й яка. За те, що ти відпустиш мене, віддам я тобі, так і бути, душу ведмедя. А де душа, там і сам ведмідь. А де ведмідь  –  там і гроші. Чув ти? «Ведмідь скаче, циган гроші бере».
   – Розумію, розумію, – радо всміхнувся лісничий і одразу ж погодився на такий обмін.
   Отак воно інколи  буває: по чортовому сліду знаходять ведмедя. Про чорта помовка, а таки чоловік ведмедя здолав.
   Де й ділася ведмежа натура.
   Кинув лісничий свій ліс, навчив ведмедя танцювати і почав ходити з ним по ярмарках, усяких гуляннях, весіллях  – заробляти собі кусник хліба.
   З часом полинула по світах чутка, що той ведмідь не тільки танцювати, але й літати навчився.
   Сила. Там, де Небо за гроші збувають, буває, що і ведмідь літає.