Василь Шука

ВАСИЛЬ ШУКА
 
«Та піду на схід – і немає Його, а на захід удамся – Його не побачу,
на півночі шукаю Його –  й не вхоплю, збочу на   південь – і не добачаю…
Він знає дорогу, яка при мені, – хай би випробував Він мене, – мов те золото, вийду!..»
Книга Йова 23(8-10)

   Хай моя притча буде для вас, як тепла піч у хаті зимнього вечора.   
   Жив-був Василь Шука. У парубочі роки спало йому на думку податися в мандри. І пішов він світ-за-очі по різних усюдах, а що саме він шукав, про те нікому не казав.
   Був він у різних азрамах, а коли став ясен, то й повернувся до рідної Оріяни.
   Перед тим як потрапити додому, довелося йому обходити болото. Коли це чує:
   – Здоров був, чоловіче добрий.
   – Здоров. Ти хто?
   – Я  –  великого болота кулик.
   – Е, куличок. Якби твоє болото було трохи менше, я б скоріше додому потрапив.
   – Що ти розумієш. Моє болото  –  найчарівніше місце на всій землі.
   – Чував я про таке, – мовив Василь. – Як то кажуть: кому болото, а кому  –  золото.
   – Саме так, саме так. Приставай до мене, чоловіче добрий, будемо вдвох наше болото прославляти.
   – А чи чув ти таке: хто обкидає болотом других, у того руки брудні?
   – А хіба це погано? Руки брудні, серце чисте.
   – Хай так. Не буду сперечатися. Але з’ясуємо ще одне: от ти кажеш, що твоє болото найчарівніше місце на землі…
   – Інакше і бути не може.
   – А чи знаєш ти, що без чорта болота не буває?
   У цю мить, як на доказ, з багнюки вистромило свою кудлату голову бісенятко, проверещало: «Де болото, там і чорт сидить», – і  – як було –  пірнуло у трясовиння.
   – Я про це якось і не думав, – розгублено сказав кулик. – Це значить, що я хвалю своє болото, а з ним і чорта рогатого.
   – Отож-бо й воно.
   – То як бути?
   – Примічай, куличок, – сказав тоді Василь, – чим небо дихає. Он бач… журавлі з вирію летять і не кричать про знане їм чудо. Не будуть вони кричати, коли знову туди одлітатимуть. А тепер прощавай, бо треба мені додому.
   І пішов Шука, прискорюючи ходу, оминаючи природну перешкоду.
   І кулик наш, переконавшись у правоті мудрої людини, залишив болото і весь день прокружляв над полем.
   Буяла весна. Угорі світило ясне сонечко.