Велика робота

ВЕЛИКА РОБОТА
 
   Сказано: «Яка крупа, така й каша. Яке серце, така й пісня». 
   Одному книжнику приснився чудернацький сон: ніби він і всі його одновірці роблять величезну роботу, обертаючи інших на свою віру. Ніби всі племена і народи, прислухаючись до їхнього слова, зрікаються своєї віри і йдуть за ними. Аж ось і блаженна мить  – вся земля стає Єдиним Храмом Єдиної Віри. Піднесене людство нестримною лавою кидається до пекла… Грішники, що там перебували, складають молитву великої дяки своїм рятівникам. Чорти викручують одне одному роги, обрубують хвости і копита… Ні, вже не розпізнати в них кудлатих страховиськ. То вже не чорти, а справжнісінькі люди, що співають в єдиному хорі хвалебну Єдиному Творцеві. Сам Люципер-іскуситель стає смирніший за овечку і кається слізно в своїх гріхах і славить Вседержителя-Бога!..
   «Ото – думає книжник, – зійде на землю Господь, повтішається з нашої перемоги, і воздадуть нам по наших ділах. Бо ж рай, справжнісінький рай панує на землі!»
   Коли книжник прокинувся і переконався, що те, що він бачив, був лише сон, він гірко заплакав. Нікому було втішати сердегу, тому він все плакав і плакав. Три дні й три ночі проплакав бідаха і за своїм плачем не помітив навіть, як став співати. Із його вуст линули у світ слова чарівної пісні, яку він ніколи не чув.
   Того ж дня він розвів серед двору багаття і всі книжки свої попалив.
   Ви спитаєте  –  чому? Бо не було вже в нього бажання робити “велику роботу”.
   Сила. В народі кажуть: одна ластівка не робить весни. Може й   так, але ж… де б вона не літала, а на весну таки додому прилітає.