Б ль

Кожень день,наповнений ненавистью і жалем,
Ще більше ріже серце на шматки.
Я намагалася його забути і в мене вийшло,майже...
Але...
Очі його манять,кличуть назад...
Він намагався мене змінити...
Здавалося я ненавиджу його за це,
Я ненавиджу його за те,що він рятував мене від самої себе,
Я ненавиджу його за те,за кожне його сказане ласкаве слово
Але ні...
Я кохаю його за все,що він відібрав у мене,
Я кохаю його за те,як він виглядає,коли бреше мені,
Я кохаю його за те,що він ніколи не оберігав мене від болю,
Я кохаю його за те,що він зводить мене з розуму,
Я кохаю його за те,що він ніколи не вірив у мої слова,
Я кохаю його за те,що він не дає мені йти свойм шляхом...
Я не помічала,як він мене
Тихо приближав до прірви
Де я тону і задихалаюсь
У його брехні...
І я ненавиджу ті митті
Коли він говорив,
Що кохає мене...
Це тільки глибше мене топить...
Я хочу,щоб він знав,
Що я кохатиму його до віку...
Незабути мені ніколи
Посмішки його й очей
Які брехали й видавали цим себе.
Він мене топить зі своїми брехливими і пустими очима
Він мене топить з тою,яку зараз називає "мила"...