Сон Aдама

СОН  АДАМА
   
   Вмістив Бог людину у Рай. Адам трохи пожив там - і  засумував. Чомусь невтішною була для нього та краса. Тоді привів до нього Бог усіх птахів небесних і всіх звірів земних, щоб порав він їх та доглядав. Але й це не допомогло. Дивиться Бог – Адам усе нудьгує. Довго думав Бог, чого ж то йому не вистачає, а потім і вирішив: «Створю йому жінку за образом його».
   «І вчинив Господь Бог, що на Адама спав міцний сон…»
   І побачив Адам у тому сні… і дерево знання добра і зла (де саме воно стоїть), і змія, який спокушає Єву з’їсти плід з того дерева, і себе, як він їсть недозволене, і Божий присуд, і вигнання з едемського раю, і вбивство Каїном Авеля, і… словом все-все  –  аж до Потопу…
   Коли Адам прокинувся, то й розповів він свій сон Творцеві. А Господь тоді й питається: «Чи не по душі тобі така Доля?»  –  «Ні, – палко вигукнув Адам. – Боже, збав!»  –  «А що ж ти пропонуєш зробити?» – спитав його Бог. – «Вижени хитрого змія з едемського саду».  –  «Припустимо, Я так і зроблю. А що далі?»  –  «Далі… далі ми будемо жити в раю весело і щасливо. І буде у нас з Євою багато-багато дітей, а в наших дітей ще діти, а в тих  –  ще…»  – «Стривай, стривай, – сказав тоді Бог. – Так може бути, але ж…  Чи цікаво тобі буде жити в раю, не знаючи, що таке добро і що таке зло, коли відкриті очі бачать і пізнають?..»  –  «Так, – мовив Адам, – все це дуже цікаво. Але саме за це Ти накладеш прокляття: на змія, на Єву, на мене, і врешті-решт, через мій непослух буде проклята земля, створена Тобою!»
   І сказав йому Господь Бог: «Мій гнів, і Моя милість, Мої прокльони і Моє благословення – хай не чіпають вони твого серця. Що б не сталося, знай, Я завжди буду в тобі і з тобою, і в жінці твоїй, і в дітях ваших. Тільки через твоє вигнання, людина зможе пізнати, що то є  –  смерть, яка повертає порох пороху, а душу нетлінну вкладає в нове, чисте і свіже збіжжя землі. Якщо ти відкинеш смерть… (то буде твій вибір, і, даю слово, Я піду тобі назустріч), – постане час, коли на всій землі буде стільки людей, що – бідна – вона не зможе всіх їх винести на собі…»  –  «Ти хочеш сказати, – запитав Адам, – що без смерті, цей світ не вартий життя?» – «Саме так, Адаме, саме так».  –  «То як же бути?»  –  «Хай здійсниться твій сон. Стався до всього, як до Великої Божественної Гри. Будь зосередженим та усвідомленим, неси і плекай свою душу і пам’ятай: вона  –  Безсмертна!»
   І додав Бог:
   «Того дня, коли вийдете ви із Раю, – на схід від едемського саду, Я поставлю Херувима і дам йому полум’яного меча, щоб стеріг Він дорогу до дерева життя. Та буде меч його страшний лише для того, хто за життя своє так і не зрозуміє, що то є  –  смерть».