Розчарування

Наївний, що шукаєш порятунку
У черствості, у холоді своїм.
Боїшся розпочати ти стосунки,
Ніколи не піддавшись знову їм.

Ти перекрив в легені доступ кисню,
Ти доступ крові в серце припинив.
Ти слухаєш одну і тую ж пісню,
І до цих пір пластинку не змінив.

Невже настільки ти розчарувався?
Ти так боявся втратити мене.
Своїм відношенням ти сам цього добився.
Пішла й не повернуся я тепер.

Тепер роби, мій любий, що сам хочеш.
Йди геть і створюй собі долі.
Своїми вчинками ти сам собі наврочиш,
Не подарую більше й крапельки любові.

Я розчарована настільки у тобі,
Що кожне слово твоє вже не грає ролі.
Можливо зрозумієш все тоді,
Коли закриєш в душу поступ болі.

Коли відпустиш все те, що було.
Коли запустиш в серце промінь світла.
Як зрозумієш: дії всі к добру,
Тоді й життя твоє по справжньому заквітне.

Хто не відчув на своїй шкірі вбивчу біль,
Що проїдає із середини все тіло.
Коли здається, що потонеш в ній,
Той подолає перешкоди всі уміло.

Тобі, мій любий, дам одну пораду:
Коли надію втратиш і довіру,
Шукай собі у людях ти розраду,
А не ховай все своє горе у сатиру.

Адже завжди знайдеться допомога,
На зустріч тобі руку хтось подасть.
Людину швидше знайди якомога,
За тебе вона все своє віддасть.

Цінуй цю відданість, допоки вона є.
Не треба віддалятися від цього.
Тоді й знайдеш, можливо, щастя ти своє,
Й не розчаруєшся у світі ти ніколи!