Джерела рабства

ДЖЕРЕЛА  РАБСТВА
   
   У гірких сльозах  Хам прибіг до Бога й почав казати:
   «Розірви, Боже, свого заповіту з Ноєм і з усіма нами, його синами! Верни на землю потоп, хай вода поглине нас усіх!»
   «Заспокойся, – сказав Господь, – і спокійно повідай Мені, що сталося».
   Трохи заспокоївшись, Хам продовжував:
   «Ти знаєш, Боже, мій батько Ной останнім часом зачав робити виноградне вино. Учора він упився того вина та й заснув у своєму наметі. А вночі стало йому погано і почав він мене гукати: «Хаме, сину мій, поможи-но мені!..» Він кликав саме мене, бо ще в ковчезі був я йому першим помічником. Що було робити? Я увійшов до намету і побачив я наготу батька свого. І за це він прокляв Ханаана, сина мого, і сказав, що буде він рабом рабів моїх братів! То й скажи мені, Боже, чи є в тому справедливість?! У чому мій гріх?..»
   «Немає в тому гріха твого, – сказав Господь Бог. – І батько твій не пан тобі, бо й сам він став рабом пристрасті своєї. – І ще сказав Бог: – Забув батько твій і брати твої, що сказав був Я їм: «Хто виллє кров людську з людини, то вилита буде його кров, бо Він учинив людину за образом Божим! Забули… За цю провину змішаю їхні мови, щоб не розуміли вони мови одне одного. І розпорошу їх по поверхні землі. І зазнають так само рабства і діти Симові, і діти Яфетові, і страждатимуть вони не менше дітей твоїх, Хаме. Раз так зав’язали вони своє нове буття, то так тому й бути. Шукай, Хаме, волі собі, і заповідай дітям своїм, щоб шукали вони волі не від когось, не задля чогось, а для особистого прозріння свого, де й є вхід у Царство Моє».
   Наостанок Бог прорік:
   «І коли усвідомлять люди всю безглуздість звичаїв своїх, то й зберуться вони одного дня в Одному Наметі, щоб навіки вічні закопати в землю ярмо панування, щоб назавжди засвітити зірку злагоди й миру!»
   За сим, подякувавши Богові, Хам відійшов.
   Побігло життя. Усі стежки потяглися до Вавилону.