Немае правдонькi на свiтi,
живу я знов на чужинi,
думкi моi- маленькi дiти,
не дають спокою менi.
Приiхав лях, зрубав тополю,
та й вкрав,що э, чiм я живу,
надiю свiтлу,душу,волю,
та й вiру- матiнку мою.
Нiчого ляше, все минется,
даремно сльози не впадуть,
ще й лядской кровью,
свiт зальется,та й люди
катiв проклянуть
I ти чекай,твiй прийде час
хай бог святий розсудить нас.
***
© Copyright: Сергей Скугар, 2014
Свидетельство о публикации №214050200870
Свидетельство о публикации №214050200870
Рецензии