…Скрутившись у бублика скімлить кудлате щеня.
Приходимо в світ на короткі відміряні роки.
Тобі вибирати – тремтіти, немов звірина.
Чи в небо здійматись, у вири пірнати глибокі.
Ощиривши зуби, зростає у мороці звір.
Це майже народження –
морок у серці спалити.
І мало над прірвою крила
здіймати до зір.
Себе подолавши, ти мусиш в безодню ступити.
І кожного ранку вмирає частина тебе.
І кожної миті втрачаючи краплі любові,
Пораненим звіром,
уперто до сяйва бредеш,
Хоч сповнення мрії
можливо не буде ніколи.
Із жалістю замість любові,
чи справді живеш ?
Лелеки, що щастя приносять,
завжди чорно-білі…
Сторiнка щоденника
© Copyright: Борис Смыковский, 2014
Свидетельство о публикации №214050400125
Свидетельство о публикации №214050400125
Рецензии