Просто пташок малий. Знаєш такий соловейко. В кроні густій непомітний, переповнений оксітоцином зваблює співом подругу сіреньку. Вона вибирає найкращого в співі, батька майбутньої родини, спів-автора рябеньких яєчок.
Це ж треба! Яка їй на біса різниця, як той хлоп'яка співає. Були би крила дужі, був би дзьоб долотовий. Але щось вони, солов'їхи, знають, коли так от мужів вибирають.
Такі от істоти дивні, ті, що уміють літати. Люблять пір'ячко барвисте, блискучі скельця, срібні монети. Такі от естети, кохаються в звуках і люблять поговорити, звісно пташиною мовою, себто співом. Воронячі та папуги, ті, що чомусь не співають можуть імітувати нашу, тобто людську мову.
Ми також у чомусь дивні. Можемо в снах літати, на літаках і дельтопланах. А також співати можемо. А ті, хто не вміють, можуть каркати. Але краще було би мовчати...
Про100 пташок малий
© Copyright: Валентин Лученко, 2014
Свидетельство о публикации №214050501348
Свидетельство о публикации №214050501348
Рецензии
Это точно, хоть чем-то наши трели иногда напоминают соловьиные!
Но, увы, и нередко собачий лай, ("лайки" в разных значениях этого слова) звучит... и не только в устной речи всякого пуйла, не так ли, Пане Тино?
Евгений Рыбаченко 06.05.2014 09:55 • Заявить о нарушении
Но, увы, и нередко собачий лай, ("лайки" в разных значениях этого слова) звучит... и не только в устной речи всякого пуйла, не так ли, Пане Тино?
Евгений Рыбаченко 06.05.2014 09:55 • Заявить о нарушении