Щука i ворона

ЩУКА І ВОРОНА

   Байка - жартівниця, та правді сестриця.   
   Зустрілись якось Щука і Ворона (вони були кумами), от Щука й каже:
   – Дивлюсь я на тебе, кумасю, і так собі думаю: давно ти на світі живеш, а все чомусь не мудрішаєш.
   – А хіба що?
   – Звичка, кажу, в тебе дурна: на все, що блищить, кидатися.
   – А ти хіба од мене краща? – обурено запитала Ворона.
   – Авжеж, – мовила Щука. – На що вже я ласенька кидатися, так це на карасика, линка…
   Не стала сперечатися з нею Ворона, а про себе подумала: «Стривай, кумасю, ми ще побачимо, що тобі в око впадає…»
   Вирізала вона з ліщини вудлище, прив’язала до нього мотузок, до мотузка причепила мідну бляху з гачком і пішла до ставка. Тільки закинула ту залізяку у воду, Щука її і вхопила.
   – Ото, кумо, тобі і карасик, – сказала вже на березі Ворона Щуці. - З моєї пристрасті немає мені шкоди, а от твоя  –  і губу вколе, ще й до згуби призведе. (Сила).