Промінчик грайливо погойдався на гілочці, зістрибнув на асфальт і почимчикував містом. Він зазирав у вікна й лоскотав сплюшок.
- Прокидайтеся! – пестив щічки діткам.
- Ранок уже! – вітався з дорослими.
І тільки біля одного віконечка він на мить зупинився. Там, під ковдрою, спав Миколка. Він так щасливо уві сні усміхався, що промінчику стало шкода його будити. Сонячний малюк помилувався дитиною і тихенько пішов далі…
Не завжди потрібно робити, як звик. Інколи бувають винятки.
Турбота
© Copyright: Наталья Гуркина, 2014
Свидетельство о публикации №214051201738
Свидетельство о публикации №214051201738
Рецензии