Святi люди

СВЯТІ ЛЮДИ

   Якщо ви раптом заблукаєте в лісі спільноти, гукніть цю притчу, вона відгукнеться і виведе вас на квітуче предозвілля.
   Іван і Свирид Бажани – братусі; прочули вони якось від батюшки в церкві, що є святі люди, для яких немає нічого мертвого, все живе. І так ця звістка їх врадувала, так надихнула, що вирішили брати й собі стати святими.
   У Івана була збиралочка у вигляді рожевого поросяти, в яку він щодня кидав по копійці. От виніс він те причандалля з хати, поставив на траву серед двору та й каже:
   – Це поросятко живе, хай і воно помилується сонечком, хай і воно призвичаюється до сільського гомону.
   Свирид пішов на город, розрізав навпіл ножем здоровенний гарбуз, а про себе подумав: «Хай живі зернята цього гарбуза вбирають у себе світ сонця. Не слід живому нидіти в темниці». Той гарбуз до вечора і зів’яв.
Силу до цієї притчі підказало мені народне прислів’я: «Нарадь дурня Богу молитися…» Далі ви знаєте.