Лисиця-порадниця

ЛИСИЦЯ-ПОРАДНИЦЯ

   Ця байка – маленька пташка у садочку вашої свідомості. Вона залишатиметься з вами, доки ви будете спостерігати її лет.
   Одному Кібцю стрілою ушкодило крило, він втратив можливість літати.
   Стрілася йому Лисиця.
   – Шкода мені тебе, Кобче-молодче, – сказала руда.    
   – Біда, Лисичко! – зітхнув Кібець. – Одлітався. Втративши небо – втратив усе. Ех-хе. Кінець життю, кінець та й квит.    
   – А може й ні, можливо – це тільки початок чогось нового?      
   – Земля – стихія не моя. Без крил я – ніщо.      
   – Де твоя мужність, Кобче, де сила-воля? – з піднесенням мовила Лисиця. – Зроби так, щоб земля стала твоєю стихією, полем твоїх нових досягнень!      
   – Нарадь.    
   – На твоєму місці я б перекинулася, скажімо, на вовка. Бігав би собі лісами, степами і полював на зайців та іншу звірину.       
   – Лисичко, ти – диво! – зрадів Кібець. – Я неодмінно скористаюся твоєю порадою! Скажи ж, як мені перетворитися на сірого зубаня?      
   – Цього я не знаю, – сказала Лисиця. – Такі дрібниці мене не цікавлять. Моє завдання – дарувати ідеї.      

Сила:

Хто стрівся з бідою,
В порадах не знайде спокою.
Є радники, як порожня кишеня;
Руку застромиш, помацаєш,
А нічого не візьмеш у жменю.