Незвичний дар

НЕЗВИЧНИЙ ДАР

   Чув я, що десь у Диканьці жив обжерливий чоловік, який умів годуватися доволі дивним способом. Служниця ставила йому на стіл макітру з варениками та миску зі сметаною; він тоді силою своєї думки скеровував вареники з однієї посудини в другу, а вже звідти ласощі летіли прямісінько до рота жеретія. Нагадаю, все це робилося без допомоги рук і вельми дивувало захожих людей.
   Та одного зимового дня той дар було в пухтія відібрано. Як лизнем злизало. Він і так і сяк подумки давав команду вариву, але над макітрою не злетів жоден вареник. Розпач узяв пудофета. Чудовий обід стоїть на столі перед його очима, б’є йому ароматним пахом у ніс, а він, зголоднілий, ніяк не задовольнить свою потребу в їжі. Ще й служниця, як на зло, кудись ушилася. Він тоді у відчаї нумо кричати, гукати на поміч, бо й ходити вже розучився.
   Прибіг сусіда, побачив таке діло та й каже: «Не біда. На ось тобі виделку, наштрикуй нею вареник, вмочай у сметану та й їж».
   Узяв ласун незвичне причандалля, спробував наштрикнути вареник – розбив макітру, хотів упіймати величенького вареника на столі – перевернув миску зі сметаною ще й поранив собі руку, з долоні заюшила кров. Сусід узяв тоді виделку і власноруч, як малу дитину, нагодував сердегу.
   З того дня сплило чимало часу, а наш ласощохлист так і не навчився орудувати виделкою, а незвичайний дар так йому і не повернувся. Тому кожне його столування мало залежність від інших.

Сила:

Звичка – погана сестричка.
Уміння свіжим оком світ споглядати –
                цілого братства варте.