Читанкова мудрiсть

ЧИТАНКОВА МУДРІСТЬ

   Як вітер грає листям у саду, так слова-листочки цієї байки весело витанцьовують, щоб розповісти цікавому про важливість і радість проживання кожної дарованої Небесами миті.
   Рибалка сіткою виловив якось у морі уламок античної амфори, на котрому було викарбовано напис давньогрецькою мовою. Оскільки у місті, де мешкав рибалка, не знайшлося драгомана, який би розтлумачив йому зміст напису, він подався до Києва.
   Пошуки мовознавця тривали недовго. Літній мудрець прийняв візитера, роздивився глиняну знахідку, запитав, у чому полягає його проблема.
   Рибалка сказав:
   – Старі речі – цінні речі. Вони є свідками сивої давнини, коли мудрість панувала на всій землі, і зокрема в Елладі. Кортить мені дізнатися, що написано на черепкові, можливо, тоді б я став обізнанішим, мудрішим?      
   Тлумач сказав:
   – Я можу задовольнити ваш інтерес. Тож слухайте:    

«Ми загрузли в проблемах і не знаємо, що робити. Ми шукаємо винуватця всіх наших бід».

   Потому він запитав цікавого:
   – Чи стала для вас ця інформація черговою сходинкою до храму мудрості?      
   – Ой, ні.         
   – Ото ж бо. Віками в різник куточках землі люди читають святі письмена. Я доволі багато подорожував світами, але глузд, лад стрічав дуже й дуже рідко. Так, віддавна то тут, то там час від часу з’являються здраводуми, але ж мудрість їхня, нетлінна мудрість – процвітає на древі власних об’явлень. Священні книги – мудрі книги, всі вони сповіщають про солодкість і цілющість життєвого меду. Тільки цього замало. Адже справжній смак переховується в щирому повнокровному житті.