Частіше зі збоями дишеш,
здається, говорять тихіше
легені, присипані пилом,
замучені стомленням прілим.
Як завжди ти зайнята ділом.
Щоб стук уповільнити трішки
до серця притулиш долоню.
Невчасно у двері подзвонять,
і ти полетиш, моя люба.
Без тебе я точно нікуди…
У ліжку не раз ти горіла,
мою поборовши застуду,
щоб згодом учителем вміло
помарки поправити грубі.
А я ображався, дурник,
бо ти без умов мене любиш.
З вікна миготіла в провулок,
щоб з заходом я повернувся…
Матусю, повір, я навчуся,
ти подих лише не сповільнюй.
Для тебе я виросту сильним,
я болі на себе прийму всі,
я виношу всі твої рани,
ти лиш не здавайся, кохана!
І навіть якщо я не поряд –
я разом з тобою думками.
Ти – острів мій в синьому морі
й водночас мій парус незламний.
Звучить нескінченним повтором
й посилиться тільки з роками –
без тебе не зможу я, мамо…
без тебе не зможу я, мамо…
Кохана - про маму
© Copyright: Владимир Лукьянчук, 2014
Свидетельство о публикации №214051501463
Свидетельство о публикации №214051501463
Рецензии