Червиве яблуко

ЧЕРВИВЕ ЯБЛУКО

   Один панич запросив якось погостювати Старчика у своїй садибі в розкішному куточку України біля Псла. Той погодився. У дорозі виявилося, що панича ніщо не задовольняє: і в шинках його погано годували, і коні, які їх везли, були слабосилі, і люди йому скрізь здавалися нечемними і неприязними, і вітер дув не з того боку, як він хотів, і сонце світило не так...
   Коли вони дісталися садиби, перед вечерею панич сказав:
   – Ти свідок, Старчику: ніде, ні в чому немає ладу. Де тільки не шукав я душевної наснаги від прихильності світу, а так поки що і не знайшов. Скажи мені, любий учителю, чому воно усе так?
   Мудрець вислухав його уважно, а потім дістав зі своєї торби яблуко і простягнув паничеві, щоб той з’їв. Молодик узяв яблуко, оглянув його і одразу ж завередував:
   – Не хочу я їсти це яблуко, воно червиве. – сказав він. – Я бачу, як із дірочки пнеться вилізти назовні здоровенний черв’як.
   Старчик узяв з його долоні яблуко, дістав із торби ножа, розрізав плід на четверо, дольку з черв’яком кинув у траву, а решту з’їв. А як з’їв, сказав:
   – Божественний смак!