Село трихатки

СЕЛО ТРИХАТКИ

   Розглядайте серцем цю притчу, і тоді: ваше жіноче єство відчує, ніби відбулася омріяна стріча з жаданим принцом, а чоловіче – у повній своїй красі затремтить радістю, як при явленні коханої обраниці.
   У селі Трихатки було справді лише три хати, і в кожній хатці – по господарю: в одній – Собака кудлатий, у другій – Мудрагель бородатий, а в третій – Провидець зіркатий.
   Сидять вони якось на колодці. От Провидець і каже: «Чую, наближається до нашого села Халепа. Слід нам замкнутися по своїх хатках і сидіти тихо-тихо. Халепа подумає, що тут ніхто не живе, і піде далі».
   Собака каже: «Ще чого! Чекай, ховатимусь я від якоїсь там Халепи. Зараз побіжу їй навперейми і змушу лахудру обійти наше село десятою дорогою».
   Мудрагель каже: «Я теж не стану ховатися від Халепи. Тільки-но вона прийде, я покличу її до себе в гості і переконаю в тому, що не можна жити і бути носієм негараздів. Година-дві – і я навчу її праведності. Будьте певні».
   «Як знаєте, – сказав Провидець, – а я все-таки піду і заховаюся у своїй хатці».
   «Іди».
   Ось з’явилася на дорозі жінка. Собака кудлатий з гавканням кинувся на неї. Але жінка так зацідила його палюгою, і раз, і вдруге, що сірко заскавчав від болю і, підібгавши хвоста, побіг до своєї хатки зализувати рани.
   Жінка ввійшла у вуличку. Мудрагель вийшов їй назустріч, вклонився і запросив люб’язно завітати до його оселі. Халепа відповіла згодою.
   Бесіда тривала до пізнього вечора, та й вночі у хаті горіло світло, а вранці Мудрагель оголосив сусідам, що він покохав ту жінку і вирішив взяти її за дружину.
   Зіграли весілля. А потому пішло у Мудрагеля не життя, а суцільна халепа: сварка за сваркою, гризня за гризнею.
   Сплила осінь, за нею подалася зима. Їй на зміну прийшла весна – зашуміла теплом, квітучою ряснотою. 
   Кудлатий Собака замкнув свою хатку і подався на пошуки сучечки. Мудрагель забіг світ за очі, щоб тільки не бачити сварливої дружини, полишивши їй все своє добро. А Провидець – глянути мило – живе собі, до світу красного усміхається. То піде з вудкою до річки стрічати ранішню зорю, то траву косить, до дрова рубає, то воду носить. Живе так, ніби знає він недовідому для інших таємницю.
   Ось так.
   А казкар, що розповів вам цю казочку:

Там цеглу робив,
Тут дім будував.
Там збирав врожай,
Тут бенкет влаштував.