Побачити, почути

ПОБАЧИТИ, ПОЧУТИ

  Ця притча здатна замилувати шукача, як весняна капіж.
 Троє друзів-хліборобів, зібравши врожай зерна, навантажили віз і повезли у місто продавати. Зерно розкупили швидко, так що у них знайшовся час для розваг.
 Прочувши, що в театрі мандрівні лицедії будуть розігрувати п’єсу про створення світу, вони вирішили одвідати храм мистецтв.
   Ось почалося дійство. Але чи то втома взяла своє, чи то актори грали непереконливо – наших героїв почав зморювати сон.
   Один з друзів проспав дві третини вистави і побачив лише кінець; другий заснув одразу, потім прокинувся, трохи подивився і знову заснув; третій – подивився початок вистави, а потім закуняв, і прокинувся від фінальних оплесків глядачів.
   На зворотному шляху, коли друзі почали ділитися враженнями від побаченого, з’ясувалося, що жоден з них не подивився виставу від початку і до кінця.
   Напружуючи мозок, прибавляючи до побаченого почуте, вони сяк-так зібрали уривки дійства в єдине оповідання і тим утішились.