Острiв яблук
вони пливли вздовж скель
і так і не зуміли відшукати місця,
де можна було б
пристати до берега…»
(Скела «Плавання Майл-Дуйна»)
Яблука виснуть важкими тягарями
На островах нашої свідомості,
На гілках наших мрій листянозелених,
Падають у траву життя – густу, як літо,
Несподівану як травневі зливи,
Гірку як полин нашого отруєного часу.
Там мали б водитися химерні почварки –
Огидні, як зайди, колючі, як ці дні.
Але там порожньо. Стиглі яблука
Збирають тільки втомлені руки
Моряків розхристаного моря хвилин.
Якби не ці яблука, якби не цей острів,
Ми б не знали, що в цьому світі вітрів
Існує ще щось, крім солоної води «сьогодні»,
Крім гіркого присмаку морської піни,
Крім хвиль, що співають пісню смерті,
Але острів яблук – нам трапився…
Нам – орачам ірландського моря,
Нам – загорненим в картаті тканини,
Нам – приреченим на блукання…
Розфарбуйте це яблуко долі
Кольорами заграви…
Свидетельство о публикации №214051801106
Cпелые яблоки Собирают только уставшие руки ...
Дорогой Шон!
Шесть простых слов, заворожившие моё сердце и разум.
В них целая жизнь: и возраст, и состояние не покорившейся
ему души, и увы неизбежность услышать песню смерти...
Очень надеюсь, что Вы по мере сил бороздите ирландское море
и до последнего причала Вам еще далеко.
Крепкого здоровья и долгие лета.
С уважением,
Алекс Фельдман 05.08.2021 02:51 Заявить о нарушении