Видiння

ВИДІННЯ

   Саме на Різдво було мені вночі видіння: ніби йду я за чимось на базар. І от зустрічається мені по дорозі  шестикрилий Серафим з мечем у руці та й каже:
   – Ні, не буду я твої груди мечем розсікати, серця виймати, та замість нього палаючого вугілля засипати.
   – Чому? – питаюся.
   – Тому, – каже, – що в тебе серце й так гаряче. А от язик у тебе задовгий... – Взяв та й відтяв мені язика.
   Я його хочу про щось запитати та, бач, не можу. А він, перед тим як податися на Небо, й каже востаннє:
   – Візьми свого язика, чоловіче, та заховай у кишеню. Коли вже дуже закортить тобі сказати якесь слово, тоді знову візьми його до рота,  –  одразу ж забалакаєш. А як скажеш щось до кінця, – знов у кишеню ховай.
   Сказавши таке, шестикрилий Серафим злетів.
   З того часу я балакаю дуже рідко. Саме тоді, коли хтось звертається до мене з запитанням.
   Сила: заховай язика, забалакає рука. А як рука пише, знай: в серці гомін, а в голові тиша.