Моя ненько..

Моя ти ненько,Батьківщино,
за що тебе таку карать.
Ненародила того сина,
який за тебе може встать...

Моя ти ненько,Батьківщино,
як мені тебе дуже жаль,
доля тебе нагородила
чужинців прапором в руках..

Я українець,цим все ясно..
Але..Це зараз є ганьба..
А мова наша найгарніша,
це все лише одне сміття?!
А славний наший рід козацький,
забдемо на все життя?!

Підемо кланятісь чолом,
дурню - прикинувшись паном..
та дань йому будем носить,
бо у росії "краще" жить..
Та прапор ладні помінять,
бо в Україні гірко спать.

Ви "патріоти", мої "братці",
що ще я можу вам сказать.
Але не на своїй сторонці,
ви продалися за червонці..

Ви дуже сильні,вправні,міцні,
але душею ви чужинці..
Вам не мила Вкраїна-ненька,
в якій живе ваше серденько.

Вам не милі наші лани,
в яких ходили козаки..
Вам не милі наші пани,
шукай собі нові штани..

Ой горе,моя Батьківщино,
для багатьох тут вже не мило..
Вони забули хто такі,
де народилися вони..

Мене ніхто не ладний гнати!
І в кайдани замурувати.
Бо є на заході,й на сході,
в степах,в ланах,чи за Дніпром,
в містах,в маленькому селі,
українці,які живі!!!


Бридня!ЇЇ не забуваю,
за що мене сюди послали..
Мою країну розпинали.
Та не послав би Бог сюди!
Де накидають кайдани!
Не був би братом цій бридні,
на нашій не своїй землі...!