2 здiйснення

№ 2 ЗДІЙСНЕННЯ

~~~~~    ~~~~~
~~~~~    ~~~~~
~~~~~    ~~~~~
~~~~~    ~~~~~
~~~~~    ~~~~~
~~~~~    ~~~~~

   Чи житиме кит без океану? Чи насмілиться хтось стати попереду ватажка? Велика Мати, ми розчешемо Твоє волосся гребінцем Творчості, у Твої коси вплетемо кольорові стрічки пісень сердечної вдячності. Крилаті Собаки охороняють Твою Хату, голуби кружляють над стріхою, а у віконце заглядають ластівки, солов’ї і орли.

1 РАНКОВА КВІТКА
   Коли я дивлюсь на соняшник, мені здається, що небо близько.

2 ДЗИЖЧАННЯ БДЖОЛИ
Ставай з нареченою на рушник. Усміхнися до неї, поцілуй. Радість.

3 ВУЛИК
   Як збереш врожай, Матусі часточку відсилати не забувай. З гусаком - зернину, з лебедем - вість.

4 МЕДОВИЙ ДАРУНОК
Велика Мати луг розфарбувала, а ти піч розмалюй.

5 ЗОЛОТА ЛОЖКА
Завітає Велика Мати - став на стіл куліш, а сам біжи вишеньок поїж. Взаємна спожива.

6 ВЧАСНА ПІСНЯ
Могила під місяцем, колиска під оберегом.
Будьмо!


НЕ СВЯТІ ГОРЩИКИ ЛІПЛЯТЬ

   Хай ця притча після уважного читання відкладеться у вашій пам’яті, хай вона час від часу нагадує вам про себе теплим проявом радості.
   Потрапили якось на безлюдний острів чоловік і жінка. Чоловік той був майже ні до чого не тямущий. Тому все мала робити дружина. Вона побудувала такий-сякий курінчик, ходила на полювання, готувала їсти. Треба ж було якось виживати.
   Тим часом на тому острові було дуже багато глини. Той чоловік, щоб цілими днями не байдикувати, почав ліпити горщики: ліпить і ліпить, ліпить і ліпить…, а для чого – не знає й сам.
   Плив повз той острів кораблем один капітан. Побачив він людей, пристав до берега і запропонував їм піднятися на корабель. Жінка пішла одразу, а чоловік не погоджувався доти, доки капітан не дозволив йому узяти всі горщики, які він наліпив.
   Дорогою придивився капітан до жінки та й закохався в неї, а вона в нього, і сталася між ними любов. Вирішив капітан, що кине він подорожувати морем і будуть вони жити разом із тою жінкою у його рідному місті.
   Ось і берег. А тут і горщики як знахідка. Продали вони ті витвори і купили гарний будинок на березі моря.
   – Бач, голубе, – сказала чоловікові жінка, – твоє ремесло – золотом обросло. Живи собі в сарайчику, ліпи свої горщики, людям на радість, а нам – на достаток.
   Він і ліпить. Бо знає майстер, що робить.
   А жінка, пестуючи вночі палкими поцілунками свого капітана, всміхнеться, бувало, й скаже:
   – Гончар наш глиною живе, а я тобою.
   А капітан їй у відповідь:
   – Гончара твого глина годує, а ти – мене.
   Так вони, мабуть, досі й живуть.
   Я ж нагадаю вам оту мудрість народну: «НЕ СВЯТІ ГОРЩИКИ ЛІПЛЯТЬ». А від себе додам: І СЛАВА БОГУ!