скарга. байка

Скарга
Ні, так далі неможна, - сказала, вилізши з нори, Миша. - Вигребли ці коти все до щенту! Облазила всю комору і не знайшла ні зернинки.
- Чому ти дивуєшся? Коти, то справжні майстри, вміють ховати кінці в воду, - мудро зауважив Горобець, що сидів на даху.
- Мене що дратує? Вони ж на нас з тобою і спишуть цю нестачу, мовляв, це ми розтягнули зерно по норах та гніздах.
- Чи мені не знати їхньої підступності? Бачиш, у мене скалічене крильце? То діло їхніх кігтів!
- Отакі коти нацькують на нас людей, а ті на нас полюють. Капкани, сильця, трусне зерно! Куди я подінусь зі своїми дітками? - побивалась Миша.
- Що зробиш? Нічого! - поспівчував Горобець.
- Ні! Я цього так не залишу! - Миша стала раптом рішуча та смілива з відчаю. - Я виведу на чисту воду цих котів.
- Нероби цього. Краще б ти не висовувалась зі своєї нірки, - порадив по-доброму Горобець. Але Миша не послухалась його і пішла до їжака, Той справді був пан принципіальний і всіх, незважаючи на чин, колов своїми голками. Але у нього був один маленький недолік - він дуже полюбляв мишей.
Скаржницю він прийняв, але ніхто після того вже не бачив