Острiв пташиного крику
і допливли нарешті до острова,
де було безліч птахів…»
(Скела «Плавання Майл-Дуйна»)
Острів, де жили лише вільні птахи
На сліпих скелях сірої зневіри,
Де лише птахи кричали чи то молилися
Богу прозорого повітря,
Богу польоту й свободи,
Співали свій нескінченний псалом
На мові пташиної Біблії
Пророка сивокрилонебесного –
Чайки снів сумного ірландського моря.
І лише ми – хто ховав друзів
У глибині води, хто плив незбагненним
У пошуках острова мрії – лише ми
Зрозуміли, що це молитва
А не крик обтятої порожнечі.
І ці витерті епохами скелі –
Не громада німого каміння,
А храм предковічної віри
Давнішої, аніж клан Мак-Артур.*
І не птахи це, а душі монахів,
Що кинули нудний рай
І моляться за скорботну землю
Залишену там – за хвилями,
За нашу святу Ірландію…
Примітка:
* - у ірландців є така приказка: «Є три речі найдавніші у світі: диявол, оці пагорби і клан Мак-Артур.»
Свидетельство о публикации №214052300119
«…Они гребли день и ночь
и доплыли наконец до острова,
где было птиц не сосчитать…»
(Скела «Плавания Майл-Дуйна»)
Остров, где жили лишь вольные птицы
На слепых скалах серого уныния,
Где лишь птицы кричали или они так молились
Богу прозрачного воздуха,
Богу полёта и свободы,
Пели свой бесконечный псалом
На языке птичьей Библии
Пророка седокрылонебесного –
Чайки снов печального ирландского моря.
И только мы – кто прятал друзей
В пучине вод, кто плыл непостижимо
В поисках острова мечты – только мы
Поняли, что это молитва,
А не крик всеобъемлющей пустоты.
И эти вытертые эпохами скалы –
Не громада немых камней,
А храм предвечной веры,
Что древнее самого клана Мак-Артур*.
И не птицы это, а души монахов,
Которые покинули нудный рай
И молятся за скорбную землю,
Оставленную там – за волнами,
За нашу святую Ирландию…
Примечание:
* У ирландцев бытует такая присказка: «Есть три вещи наидревнейшие в мире: дьявол, эти холмы и клан Мак-Артур».
Анна Дудка 24.05.2014 05:58 Заявить о нарушении
Шон Маклех 23.05.2014 23:05 Заявить о нарушении