11 розквiт

№ 11  РОЗКВІТ

~~~~~  ~~~~~
~~~~~  ~~~~~
~~~~~  ~~~~~
~~~~~~~~~~~~
~~~~~~~~~~~~
~~~~~~~~~~~~

   Голубка опановує гніздо пугача. Саме звідти вилетять у світ її голуб’ята.

1 ЗОЛОТИЙ ВАБИК
   Іволга над коноплею. Час її панування над птаством,
   що кинулося до конопель.

2 КРИШТАЛЕВА ХАТА
   Коли натягнуті струни, навіть вітер стає музикантом, і дощ,
    що б’є по струнах, і земля, що дрижить під бандурою.

3 ЗОЛОТА ДИНЯ
   Та ось настає тиша. Клекіт Орла.
   Замовкне Орел, і знову оживуть струни. Сила.

4 МЕДОВИЙ ДАРУНОК
   Полювання Чорного Орла.
   Сполохане птаство над коноплями.
   Жовте і синє пір’я розносять вітри.

5 ЗОЛОТА ЛОЖКА
   Послаблені струни. Чи буде хто грати у майську зоряну ніч?

6 ВЧАСНА ПІСНЯ
   Чорний Орел в ореолі незмінної влади.
   Будьмо!

ЗЦІЛЕННЯ

   Ця притча, немов півень-будимир, закликає кожне живе єство до пробудження.
   Жив-був дуже хворий чоловік. Усе тіло в нього було понівечено хворобами. Цілими днями проводив він у лікарні. Один лікар лікував йому нирки, другий  –  легені, третій  – печінку, четвертий  –  серце. Та хіба знайдеш у тому спокій?
Підлікуєш одне – заболить щось інше. І так тиждень за тижнем, місяць за місяцем, рік за роком.
   Якось набридло тому чоловіку таке життя. І перестав він ходити до лікарів, а хворобам сказав: «Не маю я сил воювати з вами, а жити хочу. То ж живіть у мені, як риба в воді, буду вам тихим ставочком».
   І що ж? Через якийсь час сталося диво. Хвороби покинули понівечене тіло, і розцвіло воно, як троянда після дощу.
   Бо хвороба, як той лютий собака, що зірвався з ланцюга: не здіймеш  на нього ціпка, не стане чіпати й тебе.
   От прийшов чоловік той до лікарні, та й каже своїм лікарям:
   – Радійте зі мною моєму одужанню!
   – То це ти завдяки нашим лікам видужав? – спитали його.
   – Ні, – відповів він, – Ваші ліки давно вже на смітнику.
   – То ти знайшов іншого цілителя?
   – Ні.
   – Тоді Господь Бог, що на Небі, змилувався над тобою і позбавив тебе хвороб?
   – Теж ні.
   – Тоді ти просто шахрай. Ти приходив до лікарні і дурив нас, кажучи: «Я хворий».
   – Кажіть, що завгодно. Я здоровий і тепер співаю, коли захочу.
   – Тоді чого ти прийшов до нас?
   – Щоб вклонитися вам низенько і подякувати за…
   – За що, нахабо?!..
   – Якби не набридли мені ваші пігулки, то не було б у моєму ставочку такої тиші, коли навіть глухий почує, як шепоче хтось в очереті. Сила.