22 ШАТИ

№ 22  ШАТИ

~~~~~~~~~~~~
~~~~~  ~~~~~
~~~~~  ~~~~~
~~~~~~~~~~~~
~~~~~  ~~~~~
~~~~~~~~~~~~

   Блажен муж, що навчився відрізняти халупу-храмину від храму-халупи.
   Він володіє двома булавами і намистом із п’яти перлин.

1 ЗОЛОТИЙ ВАБИК
   «Ах!» належить усім, «О!» – одиницям. В очах перших блиск світу.
   Очі останніх виблискують світлом.

2 НЕОБХІДНЕ «ДЗИ»
   Дівчата у лузі збирають квіти, хорти – реп’яхи.

3 ЗОЛОТА ДИНЯ
   Весільний одяг молодят – шати Орла.

4 МЕДОВИЙ ДАРУНОК
   Святкова хата. Усе лицює до білої скатертини.
   Орел на покуті.

5 ЗОЛОТА ЛОЖКА
   Танок золотої голки.
   Початок вишиваних гаїв. Радість!

6 ЗІРКА ВНОЧІ
   Вишиванка Матері Орлів.
   Будьмо!

№  22  ШАТИ
 
ВИКРИВЛЕННЯ

   Життя тече, мов річка, а човник у ній байка, весельце  - мудре слівце. 
   Вичитали якось гадючі мудреці в старих писаннях про те, що багатоніжка не якийсь там черв’ячок, а представник древнього царського зміїного роду.
   Коли про це довідалася Гадюча Цариця, то й забажалося їй познайомитись зі своїм родичем.
   За годину Цар-Стоніг вже стояв перед нею.
   - Чи знаєте ви, добродію, - спитала Гадюча Цариця, - навіщо вас сюди кликано?
   -  Ні, - перелякано мовив той.
   - Мої мудреці відшукали у святій книзі (в яку я беззаперечно вірю), що багатоноги  -  дуже древнє плем’я і що походить воно від царського гадючого роду. Чи знали ви про це?
   - Ні…
   - Чесно кажучи, я не бачу між нами  -  гадюками й вами  - мокрицями великої схожості, та все ж відчуваю, що таки гадючу їдь ви в собі маєте. А раз так, дозвольте вас запитати: чи згодні ви, багатоніжки, приєднатися, як рівня, до великої сім’ї гадів  та інших плазунів?
   - Це велика честь для нас! - затьохкав соловейком Цар-Стоніг. Радість і гордість за себе і своє плем’я переповнювали його серце. - Ми згодні! Хай живе і панує правда родових гадючих  джерел!…
   - За це треба випити.
   - Неодмінно!!..
   Випили. Пом’якшали. Щедротам Гадючої Цариці не було кінця. Вона подарувала Стоногові величезний замок, скриню з грошима і надала йому титул  «Гадючий Цар-Стоніг».
   У свою чергу і Цареві-Стоногу забажалося зробити Гадючій Цариці якийсь подарунок, але у нього нічого із собою не було, то й вирішив він подарувати їй п’ятдесят пар своїх срібних черевиків із золотими застібками.
   - Навіщо мені твої черевики?! - засичала на нього гадюка. - Хіба ти не знаєш, що у змій немає ніг? Яким чином ти мене взути зібрався?
   Побачив Цар-Стоніг, що вскочив у халепу, почав відбріхуватися:
   - Мій дарунок… річ суто символічна. Та невже ж я сліпий, щоб не бачити, що у вас немає ніг! Прийміть мої черевики на згадку про цей урочистий історичний день.
   - Ну, то добре.
   - Чи дасте нам, багатоніжкам, якусь науку, чи то закон?
   - У гадюк нема іншої науки, ніж кусати, - сказала цариця. - Затям це на все життя.
   - Авжеж, затямлю. То можу я йти, щоб оголосити всім мокрицям радісну новину?
   - Іди.
   І той пішов. Іде дорогою, а про себе думає: «Які ж то ми родичі гадюкам, коли вони ніг не мають? Треба щось спішно робити…» І вирішив він усі ноги собі повідкушувати і всім підлеглим своїм наказав те зробити.
   Через це рідко де можна тепер зустріти багатоніжку. Та й гадюк чомусь не побільшало.
   Сила. Насіння розуму плодюче: що не від Бога  -  більш живуче.