23 руiна

   № 23  РУЇНА

~~~~~~~~~~~~
~~~~~  ~~~~~
~~~~~  ~~~~~
~~~~~  ~~~~~
~~~~~  ~~~~~
~~~~~  ~~~~~

   Лебідь у сутінках. О, як це прекрасно!

1 РАНКОВА КВІТКА
   Один жовтий лист, і дерево вже співає про осінь.
   У літніх санчатах з’являються крила.

2 НЕОБХІДНЕ «ДЗИ»
   Камінь у глині. Розпізнай, де в нього серце.

3 СОТОВА ХАТКА
   Вода й вогонь прокладають дорогу.
   Тільки встигай за ними.

4 МЕДОВИЙ ДАРУНОК
   Справжній Майстер навіть навпомацки впізнає свій глечик.
   Радість повернення.

5 ЗОЛОТА ЛОЖКА
   Орел на криниці, а поруч – дозріла калина. Сила.

6 ЗІРКА ВНОЧІ
   Разом з Орлом назустріч останньому гостю…
   Будьмо!

№  23  РУЇНА
   
СИЛА  НЕПОРОЗУМІННЯ

   Хлібороб живе землею, казкар казкою. 
   В одному селі розподіляли землю. Кожен селянин отримав свій шмат землі. Прийшов один чоловік на ділянку, засіяв її пшеницею; прийшов другий, зорав земельку і теж пшеничку посіяв.
   От настала пора, і заколосилося золоте море. Дві діляночки були поруч, тому і колос зійшов однаковий, ловкий. Та з’ясувалася одна річ: ті два чоловіки при розподілі переплутали ділянки, і вийшло так, що кожен з них обробив землю другого.
   От один з них і питається:
   – Чи даси мені, друже, свою пшеницю зібрати на моїй землі?
   – Ні, не дам, – відказав той.
   – То давай, я свій врожай зберу на твоїй ділянці.
   – Теж не дам! – як відрізав другий.
   – Казна-що виходить! – розсердився перший. – Чому ж не даси?
   – Тому, – каже, – що не бажаю я, щоб ти на моїй землі господарював.
   – То що робити?!
   – Дай мені зібрати мій хліб на твоїй землі. А вже з твоїм врожаєм я якось впораюсь. Зроблю, що сам забажаю.
   – Еге! – присвиснув здивовано перший. – Це ж як зрозуміти: я тобі дам хліб зібрати у себе, а ти мені ні. То ось тобі дуля! Моя земля!! Тільки крок ступи через межу, вб’ю! Їй-Богу, вб’ю!
   – Злодій! – аж посинів від люті другий. – Стривай же! Дивись, що я з твоєю пшеницею зроблю… – узяв і пустив вогонь на своїй ділянці.
   Те саме зробив і перший.
   Стогнала земля, горів золотий колос, а їм і байдуже.
   Сила: Не давай сліпому очі, поки той їх сам не схоче.
              А як схоче, теж не дай, глибше в скриню заховай.
              Якщо в серці сонце зріє, час настане ; й він сам прозріє.