28 перерозвиток великого

   № 28  ПЕРЕРОЗВИТОК ВЕЛИКОГО

~~~~~    ~~~~~
~~~~~~~~~~~~
~~~~~~~~~~~~
~~~~~~~~~~~~
~~~~~~~~~~~~
~~~~~    ~~~~~

   Озеро білих лілей. Калиновий місточок.
   Розведення трьох вогнів.
   Весна позаду. Літо попереду.
   Спалення осіннього листя.

1 РАНКОВА КВІТКА
   Півень серед маків.
   Дві зорі у воротах. Буяння.

2 КРИШТАЛЕВА ХАТА
   На білий чорнобиль падають макові зерна.
   Волошковий вінок у руках нелюба. Журба.

3 ЗОЛОТА ДИНЯ
   Полювання на вовка.
   Усамітнення. Зализування ран. Зцілення.

4 АЛАТИР
   Орлові гостини.
   Відхід нелюба.
   Соловейко на маківці. Будьмо!

РЯБА КУРКА

Чула Душа, мов роса щедротлива.
Пісня Її не має кінця:
«Милий світові щебет пташиний,
Милий світові сказ мудреця!»

   Якось тяжко захворів князь Ярослав. Лікували його вкраїнські цілителі, лікували іноземці, та хвороба не відступала, стан князя дедалі погіршувався. Він наказав тоді волхвів шукати, яких сам же колись порозганяв. Знайшли одного. Привели до теремних покоїв. От чудесник і каже: «Світлий князю, видужаєш, якщо вип’єш жовток золотого яйця, яке знесе ряба курка».
   «Де ту курку шукати?» - було запитання.
   «Цього я не знаю, - сказав мудрець. - Рябі кури трапляються так само рідко, як і волхви».
   «Розшукай мені рябу курку!» - наказав Ярослав своєму воєводі.
   «Будь-що, знайду!..»

   Пошукові мандри привели воєводу до невеличкого хутора, де жив найкращий знавець курей, аб, о як його ще називали земляки, «Курячий бог».
   «Конче треба, - звернувся урядовець до дідуся, - щоб ви допомогли мені знайти рябу курку, що несе золоті яйця».
   «Ряба курка трапляється так само рідко, як і волхви», - сказав дід.
   «Це я вже знаю. Допоможіть, діду! За це велемудрий князь обдарує вас своєю ласкою і підсилить грошима».
   «Є одне місце... Сам я туди не дійду. Старий сич. А от сина свого, Інька, пошлю. Він теж чудесно знається на курях».
   «Щонайшвидше, благаю!..»

   Уже надвечір Інько повернувся додому.
   «Я здобув рябу курку, - сказав він. - Тримайте!»
   «Що це?!» - здивовано вигукнув воєвода. Йому до рук було дано не курочку рябу, а червоно-жовтого, майже рудого півня з золотим хвостом.
   «Курка, ряба». - ще раз мовив Інько.
   Розгніваний бойовик сказав дідусеві:
   «Цей парубок - недоумок! бовдур! невіглас! Він не може відрізнити одну масть од іншої і курку від півня. А ви кажете, що він розуміється на курях».
   Дідусь зітхнув зачудований.
   «Не я, а Інько - курячий бог! Я думав, що син мій кмітливий, а виявляється, що він - мудрець! Він осягає суттєве і відкидає другорядне. У своїх пошуках він лин, а не качка. Він приніс нам не півня, а цілий світ».
   «Мені немає діла до того, що він приніс, - різко гукнув воєвода. - Моєму князю потрібна ряба курка!»
   «Вези нас до князя, - сказав дідок. - Цей півень-царик порятує його».

   Через тиждень великий князь одужав, бо кожна курка, яку топтав золотохвостий півень, починала нести золоті яйця.