Я-Украина. Просторы безмежные.
Правая я и левобережная.
Гордых сынов я с любовью взрастила.
Только сберечь не смогла. Отпустила
В небо морозное, в зарево дымное,
В чёрную пропасть с горящими шинами,
В сумрак, свинцом и пеплом пропитанный,
Где вперемежку- живые с убитыми.
Шли, прикрываясь щитами фанерными
Самые лучшие, самые верные,
Те, чьи сердца горели отвагою,
Рядом лежат, накрытые флагами...
В небо январское птичьими стаями
Души героев взвились. И- растаяли...
Я- Украина. Святая и грешная.
Знойная- летняя. Зимняя- снежная.
Жёлтые нивы, богатые хлебом
Синее море и синее небо.
Непокорённая, необъяснимая,
Солнцем я жёлтая, небом я- синяя.
Я- дочерьми и сынами прекрасная.
...Только бываю я чёрной и красною.
Красной от крови и чёрной от горя,
Чёрной от мести бываю порою,
Красной- от крови павших героев.
Я-Украина!
Я- Украина. Мне интервенты
В косы вплетают фашистские ленты.
И всё сильнее сжимают объятья
Кольца удава- бывшие братья.
В спину наносят мне новые раны,
Те, кто земле не предали тирана,
Те, кто гордятся своими победами,
Землю мою растоптали и предали.
Братьев предавшие, Бога забывшие,
Бывшие братья. Теперь уже- бывшие...
Только была я и буду- единая,
Непокорённая, непобедимая!
Я- Украина!
Я- Украина
© Copyright: Татьяна Костенко, 2014
Свидетельство о публикации №214052900989
Свидетельство о публикации №214052900989
Рецензии
перевел Ваш стих на украинский. надеюсь, не обидитесь :)
Я - Україна. Простори безмежні
Правого берегу, лівобережні.
Гордих синів я з любов’ю зростила -
Лиш вберегти не змогла. Відпустила
В небо морозне, як гідності чин,
Крізь чорну прірву палаючих шин.
В попільну сутінь, свинцем нашпиговану
Живими з убитими вщент пошматовану...
Йшли, ледь прикрившись фанерним щитом,
Найкращі , найвірні, найсвітлі чолом,
Серце чиє запалало відвагою,
Між побратимів під скорбними стягами...
В небе січневе зграями сканули
Душі героїв. Злетіли... Й - розтанули.
Я – Україна. Свята я i грiшна.
Влітку спекотна, зимою - заснiжена.
Хлібні лани і дивнії гори,
Синєє небо, синєє море…
Ніким не покорена, і незбагненна -
Жовта я сонцем, блакитна я небом.
Синами своїми й доньками прекрасна
Я чорно-багряна стаю, як нещасна.
Багряна від крові і чорна від горя -
Чорно-червоний колір в героя...
Я - Україна!
Я - Україна. Мені інтервенти
В коси вплітають фашистськії ленти.
І все сильніше стискаються кляті
Кільця удава – браття затяті.
В спину наносять мені нові рани,
Ті, хто в душі не зреклися тирана,
Хизуючись хто своїми звитягами,
Землю мою стоптали і зрадили.
Бога забувши вже стали не братом
Браття колишні. Зовітеся катом!
Тільки була я і буду - єдина,
Непереможна і нескорима!
Я - Україна!
Юри Ольховский 06.10.2015 13:46 • Заявить о нарушении
Я - Україна. Простори безмежні
Правого берегу, лівобережні.
Гордих синів я з любов’ю зростила -
Лиш вберегти не змогла. Відпустила
В небо морозне, як гідності чин,
Крізь чорну прірву палаючих шин.
В попільну сутінь, свинцем нашпиговану
Живими з убитими вщент пошматовану...
Йшли, ледь прикрившись фанерним щитом,
Найкращі , найвірні, найсвітлі чолом,
Серце чиє запалало відвагою,
Між побратимів під скорбними стягами...
В небе січневе зграями сканули
Душі героїв. Злетіли... Й - розтанули.
Я – Україна. Свята я i грiшна.
Влітку спекотна, зимою - заснiжена.
Хлібні лани і дивнії гори,
Синєє небо, синєє море…
Ніким не покорена, і незбагненна -
Жовта я сонцем, блакитна я небом.
Синами своїми й доньками прекрасна
Я чорно-багряна стаю, як нещасна.
Багряна від крові і чорна від горя -
Чорно-червоний колір в героя...
Я - Україна!
Я - Україна. Мені інтервенти
В коси вплітають фашистськії ленти.
І все сильніше стискаються кляті
Кільця удава – браття затяті.
В спину наносять мені нові рани,
Ті, хто в душі не зреклися тирана,
Хизуючись хто своїми звитягами,
Землю мою стоптали і зрадили.
Бога забувши вже стали не братом
Браття колишні. Зовітеся катом!
Тільки була я і буду - єдина,
Непереможна і нескорима!
Я - Україна!
Юри Ольховский 06.10.2015 13:46 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.