Сни
Ніжний-преніжний ранок.
Спогад гойдає сон.
Руки пропахлі соком,
Сонце уже високо,
Ліжко тримає… Чом
Треба уже вставати?
Кокон тепла п’янкий
М’яко лоскоче мрії,
Пестить думки і вії
Зліплює. Мед-вино
Сну у кришталь світанку
Влили мої слова…
Пестить, немов коханку,
Промінь. Вставай, вставай!
Збуджує поцілунком,
Лиже пелюстки губ…
Ти – мого раю бранка,
Ти – королева ранків,
Ти – передмова згуб.
Стигла твоя спокуса
Стогне. Любов крихка.
Ласо підходять друзі,
Музи танцюють в лузі –
Марева у вінках…
Солодко потягнувшись
В пізнє тепло весни…
Ще не вставай, кохана.
Сни.
30.05.14
© Copyright: Василь Кузан, 2014
Свидетельство о публикации №214053102050
Свидетельство о публикации №214053102050
Рецензии
