40 розв язання

   № 40  РОЗВ’ЯЗАННЯ

~~~~~    ~~~~~
~~~~~    ~~~~~
~~~~~~~~~~~~
~~~~~    ~~~~~
~~~~~~~~~~~~
~~~~~    ~~~~~

   Хто пройшов крізь одну браму, пройде й інші.
   Гримати дверима й замикатися не слід.
   І ніякого оглядання назад. Усі розв’язання попереду.
   Перед останньою брамою – щастя.


1 РАНКОВА КВІТКА
   Над місцем, де пройшло стадо корів, кружляють ворони.

2 КРИШТАЛЕВА ХАТА
   І ворони, і горобці чистять своє пір’я.
   Розв’язання осуду.

3 СОТОВА ХАТКА
   Ворона на площі Героїв.
   Розв’язання вибору.

4 АЛАТИР
   Площа Безіменних Героїв – воронячий рай.
   Розв’язання пошуку.

5 ЗОЛОТА ЛОЖКА
   Площа Безіменних Героїв – рай для прибулих із райського саду.
   Розв’язання передачі.

6 ВЧАСНА ПІСНЯ
   Майдан під снігом.
   Поруч із вороною Орел.
   Будьмо!

БЖУКИ

   Хай ця баєчка буде для вас, як для хлібороба розпахана ланочка.
   Давно це було, ой як давно! Жили тоді бжуки у постійних війнах та сварках. Та ось знайшовся серед них один цар. І зібрав він усіх скоробіїв, і так сказав:
   – Досить, брати, братню кров проливати. Бо поки ми билися, земля наша по горло обросла гноєм. Наша в тому провина, що все навкруги огидніло. Відтепер наш святий обов’язок ; очистити лице землі від бруду, щоб дітям нашим жилося добре. То ж, рушаймо строєм до гною! Тільки праця братає. Вперта праця все переможе.
   Пече, припікає літнє сонечко. Ще запекліше працюють жуки. Вмиваючись потом, вони скачували з гною болюски, а потім, схиливши долу голову і піднявши задні лапки, штовхали ці болюски і укочували їх під землю.
   Ніхто не уникав роботи. Сам цар працював за двох, а то й за трьох бонюхів. «Мир і праця – основа добробуту», – скаже, було, і котить балабушку далі. А навколо тільки й чути: «Трудівникові хвала, ледарю – хула», «Поквапно працюєш – діло марнуєш», «Хоч лапка в гною, та душа – в раю», «Під землю гній, – на небі свій…»
   Якось, після важкої праці цар заснув міцним сном. І прийшла до нього вві сні величезна бжучиха – богиня всіх бжуків.
   – Спиш? – питається.
   – Сплю, – цар у відповідь. – Бо гірка праця, та солодкий спочинок.
   – А завтра знов до роботи?
   – Авжеж. Без праці жити – тільки небо коптити. Наполегливість та праця успіх приносять. І найскладніше діло можна зробити, коли робити його поступово, але невпинно.
   – А якщо я запропоную тобі оголосити бонюхам місячний відпочинок?
   – Ти що, богине! Хіба це дотепно? Бжук відпочиває  –  тільки час гайнує. Бо сказано: всьому є кінець, тільки роботі нема кінця.
   І мовила тоді богиня:
   – Діти, діти! Ви живете на землі і вважаєте себе її господарями. Але вік ваш короткий, і не відомо вам, що час від часу я відкочую земну кулю до океану, змиваю з неї гидоту та брудоту, а опісля оновлену землю я знову повертаю на місце. Саме через місяць я збираюся це зробити.
   – Я відмовляюся вірити, – на очах царя заблищали сльози. – Виходить… ми робили марну роботу?
   – Саме так, – прорекла богиня. – Наближається час великих перемін. І ти знаєш моє об’явлення.
   Сказавши це, богиня зникла.
   …На світанку побіг цар-скоробій на поле, став серед бонюхів та й каже:
   – Досить, браття, бабратися в гною. Йбо, скоро прийде Та, що зробить нашу роботу. То ж дбайте про себе, а про долю землі не турбуйтесь. Бо буде вона оновлена Небесною Панною, земля і небо над нею.
   – Не слухайте його! – закричав хтось у юрбі. – Сам нас закликав до праці, а тепер  –  на тобі!  –  досить, каже, бабратися в гною.
   І загукали звідусіль голоси:
   «Закоханому у працю не дорікають!»
   «Та він нас за дурнів вважає!»
   «Таких мудреців топлять в ріці!»
   «Мудрець, який лише споглядає, не вартий дурня, що хоч одну річ та своїми лапками зробив!»
   «Краще дурень, що працює, ніж мудрець, що тільки відпочиває!»
   «Ганьба!»
   «Зрада!»
   «Забирайся геть!»
   «Ми будемо працювати, а ти йди повітрям торгувати!»
   Що лишалося цареві? Тільки відійти. Але через місяць з’ясувалася правдивість його слів.
   Сила. Сама земля нам іноді рече:
              «Губити час – втручатись в хід речей!»